Банальна собі осінь
Aleksandr Bilogura
Осінь. Листя. Вогко. Краплі прохолодного дощу... Відчуваю вітер , пристрасть Щось під нос собі свищу... Осінь. Листя. Петрикор. Манить біс стрибнуть в калюжу Отаку - брудну й мокру Щб аж очі міг замружить. Подих мій глибокий... Осінь. Листя. Нежить. Вітер грає по моїй душі. Пестить серце муза. І писать сумні вірші не буду Не підвладний більше тузі (:
2020-09-04 22:54:04
7
0
Інші вірші поета
Останнє послання Сніговини "Оте" Боюсь...
Інші поети
Julian de Sousa
@juliandesousa
Artiomtseva
@Artiomtseva
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
9496
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5299