Секрет
Розкажи мені секрет про себе, Що тримаєш мовчки на устах, Не ховай його, прошу, не треба, Хай не тривожить більше в снах. Скажи, про що так мрієш ти, Хто назавжди поселився в серці, Розкажи, про що усі думки, І хто наповнив сліз в твої озерця. Скільки прожито розлук, Скільки їх, тих довгих вечорів? Розкажи, позбався своїх мук, Поки вогонь життя не догорів. Я все те відчуваю й бачу, І знаю, сильно як болить, Та якщо для тебе нічого не значу, То знай... і моє серденько горить! 13.03.21
2021-03-13 14:06:06
13
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Яна Войвич
Відповісти
2021-03-13 19:02:49
Подобається
Анатолій Івасик
просльозитись
Відповісти
2021-03-14 19:36:35
Подобається
Яна Войвич
Відповісти
2021-03-14 19:38:26
Подобається
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4016
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4217