Секрет
Яна Войвич
Розкажи мені секрет про себе, Що тримаєш мовчки на устах, Не ховай його, прошу, не треба, Хай не тривожить більше в снах. Скажи, про що так мрієш ти, Хто назавжди поселився в серці, Розкажи, про що усі думки, І хто наповнив сліз в твої озерця. Скільки прожито розлук, Скільки їх, тих довгих вечорів? Розкажи, позбався своїх мук, Поки вогонь життя не догорів. Я все те відчуваю й бачу, І знаю, сильно як болить, Та якщо для тебе нічого не значу, То знай... і моє серденько горить! 13.03.21
2021-03-13 14:06:06
13
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Яна Войвич
@Анатолій Івасик можна...
Відповісти
2021-03-13 19:02:49
Подобається
Анатолій Івасик
просльозитись
Відповісти
2021-03-14 19:36:35
Подобається
Яна Войвич
@Анатолій Івасик 😓
Відповісти
2021-03-14 19:38:26
Подобається
Інші вірші поета
" За тебе молюсь " "Заживо горіти" " Хочу бути коханою " Літо нашого дитинства
Інші поети
Nazar Pytsyk
@bez_talanta
Princess Mwas
@princess_mwas
Схожі вірші
Всі
Нарисую солнышко :)
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Нарисую тебе яркое солнышко Оно будет светить когда грустно Освещая тёмные комнаты , Одиночества твоего уголка звука... Даже если окажется за окном дождик, Ты не будешь один словно сломлен, Оно будет светить лишь напротив Теплотою уюта мнимой заботы Может это какая то мелачь Или просто светлый рисунок , Но он все ж нарисованный мною Для тебя от приятного чувства ... И лучами жёлтых карандаша линий , Коснусь твоего уголка глазок , Чтобы перестал хмурится криво От нахлынувших эмоцией красок Как подарок пусть станет взаимным , Без излишних слов предисловий Моих крепких объятий визита Нежноты оттенков жёлтого тонна ...
41
1
1245
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
70
4
10906