" Вона така одна "
Вона така одна, Її почуттів глибина, Що собою випромінює сонце. Не згуби її, Захисти її, Будь її охоронцем. В небі хмари, За нею примари, Вкривають її наче ковдрою. Вона так втомилась, І кроки спинились, Стань для неї опорою. Часом примхлива, Дуже чутлива, Емоції ходять немов кругом. Їй би людину, Потрібну судину, Будь для неї другом. Рідна жінка, Твоя намистинка, Шукає щастя сполохане. Здійми крила, Розправ їй вітрила, Ти так у неї закоханий! 13.07.20
2020-07-13 13:26:18
11
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Анатолій Івасик
Ритм
Відповісти
2020-07-13 18:50:15
Подобається
Radianta
Ой, який файний вірш, чудовий 😍 і класно, що є свій своєрідний стиль 👀💫
Відповісти
2020-07-13 21:43:29
1
Яна Войвич
@Radianta Так, моя муза нашептала мені спробувати щось нове)
Відповісти
2020-07-13 21:57:31
1
Схожі вірші
Всі
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
10996
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3235