" Вона така одна "
Вона така одна, Її почуттів глибина, Що собою випромінює сонце. Не згуби її, Захисти її, Будь її охоронцем. В небі хмари, За нею примари, Вкривають її наче ковдрою. Вона так втомилась, І кроки спинились, Стань для неї опорою. Часом примхлива, Дуже чутлива, Емоції ходять немов кругом. Їй би людину, Потрібну судину, Будь для неї другом. Рідна жінка, Твоя намистинка, Шукає щастя сполохане. Здійми крила, Розправ їй вітрила, Ти так у неї закоханий! 13.07.20
2020-07-13 13:26:18
11
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Анатолій Івасик
Ритм
Відповісти
2020-07-13 18:50:15
Подобається
Radianta
Ой, який файний вірш, чудовий 😍 і класно, що є свій своєрідний стиль 👀💫
Відповісти
2020-07-13 21:43:29
1
Яна Войвич
@Radianta Так, моя муза нашептала мені спробувати щось нове)
Відповісти
2020-07-13 21:57:31
1
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3317
Закат декабря
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
2803