Уявити тільки, як це страшно… Шалено страшно шукати… Шукати свої власні бажання, щоб просто жити, обплутані мережами неіснуючої любові до того життя і вільного здорового часу для себе. Страшно брехати в очі і не відчувати ні найменшого сорому. Страшно призначати побачення і говорити, що це «всього лише» зустріч. Страшно, коли такі зустрічі - кожен день ...

Вона прокидається. Попереду цікава типу робота та присвячений для друзів, але не для себе день. Чашка кави, печиво чи бутерброд, сир і інтернет на сніданок. Сайти - вони невидимі, невідчутні, але зв'язують по руках і ногах. Один, другий, третій ... Номер телефону ... зустріч з баригою ... Приготування вечері (по можливості) і вперед ... Назустріч невідомості ...

«Я буду пізніше!» - вигукне сестрі, а сама пропаде на декілька днів. Вона приїде додому, та колись згодом. Вона приїде знову до нього, до містера з яким їй легко і просто, адже тільки він її зараз розуміє як ніхто інший. Він існує, але його немає, він слухає її та дає повну свободу її вчинкам та думкам, навіть не обдуманим, але виключно тільки коли сам вгамує свій голод новизни відчуттів разом із нею. Він із нею всюди окрім власного дому, йому там не затишно та не зручно, як і їй схоже на те. Він як черговий дядько на іномарці довезе її і висадить за рогом. Щоб ніхто не бачив. Щоб ніхто не здогадався про їх сьогоднішню зустріч…

До біса стабільність. До біса вірність. Азарт. Кокетство. Нові ілюзії життя.

І знову довбана робота від якої верне на х..й і валиться все з рук, бісики беруть від всіх і від усього. Знову окрім нього ніхто нічого не помічає і не розуміє. Тому, що він і вона на сьогодні - два чоботи пара.

Це страшно, коли обидва – байдужі до світу навкруги…

Новий день… Вона не прасує майже ніколи одяг, випиває каву чи чай, додає чергову думку до своєї роботи, а опісля неї куди?!... Бивший? Подруга? Знайома? Барига? А може і взагалі додому заскочити, так для галочки чисто…

«Ти зводиш мене з розуму»… промовляє їй постійно містер ганджубас,

«Я, схоже, закохався ...» він щодня толкує їй. Вона ведеться і всміхається йому щоденно по декілька разів, а в вечері після всіх справ і роботи вона повністю віддається йому, як фізично так і морально, бо матеріально вона за нього розрахувалася з баригою, у дворику, на самотній лавці викурюючи м’ятну цигарку, розрахувалася, ні! Не заробленими грошима, а своїми болями спини, ніг, рук, голови і просто фізичною втомою і моральним не врівноваженим станом, який вже під кінець дня просто зірве дах, вона розрахувалась з ним життями власних батьків, та навіть цього було замало, він бажає її єдину, всю і повністю… Йдучи до містера у гості вона промовляє в думках: «Бреши, бреши мені, наскільки вистачить твоєї фантазії і терпіння. І я буду вірити. Вірити лише тому, що моє життя - порожнє так само, як і твоє містере. Лише тому, що мої стосунки не варті ні-чо-го. Я буду посміхатися і допомагати тобі роздягати себе. А ти захлебнешься у власних лестощах, ти ж любиш таке?! Ти будеш зі мною завтра, і, може, ще раз після завтра, а може ... »

Страшно, коли думає, що її чекає щось більше ...

Страшно уявити, що це - назавжди ... Страшно, якщо вона - заручник самої себе.

Два почуття - рука об руку. Він ревнує. Вона й не зраджує. Він мстить, коли вона не з ним. Вона ненавидить, коли немає можливості бути з ним. Страшно, коли живе в очікуванні ...

Страшно говорити йому «люблю» і нічого більше не відчувати, окрім сміху і типового спокою.

Страшно думати, що відсутність відданості живій людині - це норма.

Страшно, коли немає справжньої любові, а лише уявна, лише ілюзія обману самої себе, і сліпа віра в містера, в те, що він єдина розрада в цілому світі ...

Ганджубас - її таблетка ...від головного болю. Або ще від чогось, що так мучить її. Коли їй стає нестерпно. Тоді вона знаходить його. Насправді, він їй не потрібен. Їй просто треба заспокоїтися. Просто треба позбутися особистого пожирання та занепокоєння . Чого там брехати. Просто їй потрібен «секс» із ним. ПРОСТО ТЕРМІНОВО ПОТРІБЕН «СЕКС» єдине відчуття, мабуть єдине, що ще залишилось із відчуттів з хоч якимсь кайфом. І вона не приховує, але бл*ть ... воно ж фізичне, технічне, тілесне, і його майже НЕ існує в середині душі кожного з нас, трактує саме так містер і вона усе це хаває…

Та вона не любить погані продукти і «інтиму» з ким попало також не буде. Тому, навіть таблетки вона обирає найкращі, як от містер Ганджубас. Не тільки ті, які допомагають, але ще й приємні. Так що тут - все зрозуміло.

Живій і в вигляді людини «таблетці» не прийнято думати. З нею немає сенсу розмовляти і спілкуватися. Її навіть можна замінити, але поки ні чим. Чи не має ким. Тому, поки буде так ... А там подивимося. Може голова рідше хворіти буде. Особливо, якщо зайняти її чимось іншим. Роботою, наприклад. Або грошима. Або іншими турботами. Дуже добре допомагає від головного болю ... І від гострого бажання «сексу» з містером ганджубасом.

Погано тільки, що до пігулок звикаєш... Наркоманія, блін ... Вона не тільки на наркотики. Вона на любов теж впливає. І на справжній секс з певною людиною. З певною жінкою чи чоловіком. Кращого окрім містера чомусь немає. Краще б «таблетки» міняти частіше, щоб звикання не розвивалося. Шкода не виходить. Чи не вставляє чомусь ... Не канають інші «таблетки». Чомусь. Буває ... Що тут зробиш. Просто робити вигляд, що це для тебе нічого не значить. Просто «таблетка» від головного болю. Просто зустрічання та побачення. Без зобов'язань.

Чомусь жива «таблетка» не завжди буває від цього в захваті. Але хто її питає? В крайньому випадку, можна що-небудь пообіцяти і ..тут же забути про це. Це не важко. Як тільки голова перестає боліти. Цинізм, він дуже допомагає.

В один прекрасний день у живої «таблетки» чомусь раптом виникає бунт .... Дивно .... Напевно, термін зберігання закінчився. Стає не придатною до вживання. І навіть небезпечною для здоров'я. Потрібно викинути. Вона навіть намагається. Якийсь час .... Або терміново замінити. Шкода поки ні ким. Що ж робити???

А що вона там говорить ... ця жива «таблетка» ??? йоханий бабай, вона ще й розмовляє? Ні, м’ята знає і розуміє, що вона вміє говорити, коли збуджує тебе ... Але вона що, ще й лаятися вміє? І що вона там говорить ??? Якщо все ж прислухатися ??? Ну і ну ... Що вона там несе?

Сьогодні знову зустрінеться з містером, поплачеться йому і її знову накриють думки та спогади щасливого минулого:

«.... Як приємно вліпити в стіну келих з вином, і подивитися, як розтікаються краплі, утворюючи шикарний бордовий візеруночок. Розкурочити телефон і викинути сімку з балкону .... щоби вона не могла її повернути навіть сама .... Спалити всі фотки минулого кохання, мстиво спостерігаючи, як карлючиться у вогні колись приємне для неї зображення, як повільно перетворюється на попіл колись приємна для її душі посмішка. ..Викинути у відро всі подарунки. Якщо вони, звичайно, були, що в загальному-то сумнівно ...... навіщо взагалі подарунки ??? Насолоджуючись, відправити у чорний список «грьобані» сторінки, щоб більше не спостерігати, коли і навіщо заходить на сайт. Та й свою сторінку теж можна «грохнути» або кинути, і завести нову ... чому б і ні?

Все НААААА ..небо за зірками !!! ФАК !!!

Всі дістали, все набридло, все «несправжнє», все ГРА ..... чумна гра, дуже схожа імітована на реальність, але не на життя. Тільки біль в ній справжня, а все інше .... ляльки .... манекени. Манекени та їх жертви .... Ласкаво просимо у віртуальний світ міс рожева м’ятка!

Забирайтеся геть з моєї голови !!! Тобто з мого життя, бо відбувається все якраз в голові, поступово потім спускаючись в область почуттів і огортаючи, мороком якимось все моє єство. Досить! Геть придуману любов, геть імітацію почуттів. Все це сурогати. А сурогати як відомо шкідливі. Краще вже голод. А ось, потім що-небудь трапиться не дай боже.....

Підвернеться ... ось, слово - це яке ... це не в ліс по гриби ходити. Це начебто, як живі люди. І може теж для когось таблетки? Тільки від чого? Від нудьги? Від смутку? Від душевної туги? Від самотності? Від нестачі приходу чи спокою, розслабухи і забуття хоча б на мить ???»…

Думки притупилися і просто сон… потім шоколад… багато шоколаду… цигарка з ментолом… сон… вода… багато води… ранок… сльози… істерика… робота… бл*ть пздц… їб*тня по кругу…

Бере пустий страх в душі і хочеться крикнути їй і її містеру ганджубасу

«А можна бл*ть і мені таблетку від дурості для тебе купити? В тебе ж і куплю зеленоокий смердючий містере! І тебе нею ж і накормлю, накурю до свого власного сміху, до реготу диявольського і спостерігатиму як тебе карлючить, щоб не хотів більше «інтиму» із м’ятою, хочу щоб зрозумів, що м’ята, лілія, і маленькі трояндочки ніжно рожевого кольору, аж ніяк не підходять для «дружби» з тобою волохатий мій зелений далеко знайомий піздюк! Ще не придумали напевне ... Шкода. На них би був попит. Та ще й який, я думаю. Ось так би накурила б його з ранку і побачила як би він рубав окуня з подібними фразами: «Нікому ти не потрібен… Тобою всі тільки користуються... дорогий ... ти не переживай я ж з тобою… я є… забий на всіх і на оточення всесвіту… ти вартий кращого… всі від тебе щось хочуть.»

Для нього було б природньо.

ФАААК! ЯК КРУТООО! КРУТО БЕЗ ВАРІАНТІВ! І насолоджувалася б реакцією якийсь час. Спостерігаючи за розлученнями з м’ятою .... за згоранням його з середини, за вже не веселою єхидною посмішкою, а за страхом – пропасти і згоріти заживо. За зникаючою сторінкою спостерігала б не відводячи очей.... Солодке відчуття руйнування .... того, що так довго створювало пекло самотності та не потрібності і пекла у ній.

А ось, ще б пігулку від любові ганджубасівської та шаленої. Це взагалі, особливий випадок. Не зрозуміло тільки, чи буде попит ??? З одного боку харе мучитися, випила і забула про таких як він. А з іншого, мучитися ж так солодко, так нестерпно боляче і шалено приємно. Так не хочеться від цього відмовлятися, тому що, якби захотіла відмовитися, то іншого може і не бути. Ніколи… і знову завдяки життєвим обставинам, які змушують щоразу… змушують…

Так що, якщо б могла відмовитися, відмовилася б без всілякої таблетки. Раз і все!... Хороший засіб від головного болю в вигляді містера допомагає по бажанню усім, всім тим, хто хоч раз вступив в інтим із ним!!!

«Не хвилюйся так, я тобі не ворог!» скаже сьогодні знову він їй.

«Тільки мені до тебе ПО ФІГ!», відповість вона йому колись…

ТЕРМІНОВО ПОТРІБНА ТАБЛЕТКА ДЛЯ ЩАСТЯ, щоб вистачило сил їй.

© Юта Радуга 2020