-Як ти? - так починається кожна наша з тобою розмова.

Ну хіба я можу розповісти в словах як сильно за тобою сумую, як мені тебе не вистачає, як порожньо на душі, коли ти не поруч ... Коли ти мовчиш, чи не дзвониш, коли не пишеш ... Як порожньо відчувається цей світ, тільки в моїй самоті, наодинці з собою і своїми думками. Хіба можу я це пояснити і розповісти, відповівши на питання «Як ти?». Це просто не можливо.

-Все добре! - з натягнутою посмішкою кажу я в телефонну трубку, пишу в листуванні, електронних спільнотах - діректах або смс повідомленнях. Тому що чесно на це питання просто відповісти ще раз кажу не можливо.

Хоча іноді так і хочеться закричати в цю саму телефонну трубку, написати ВЕЛИКИМИ літерами в тексті, що мені дуже погано, тошно, самотньо, що я як самотній вовк готова вити на місяць, тому що ти не зі мною. Ми живемо на одній планеті, спілкуємося однією мовою, натискаємо одні і ті ж букви на клавіатурі, але ми такі далекі ...

Як мені, чорт візьми, не вистачає цих рук, погляду цих бездонних очей, цих солодких смачних губ ...

-Я ж по голосу чую, що не все гаразд, що трапилося? Твій голос зазвучав стривоженим.

-Я не можу без тебе…

-Хочеш я приїду? Хочеш? Ти тільки скажи?

І що, цікаво, я повинна відповісти, те що хочу я, або подумати про тебе, як ти зараз будеш повинна зламати свій «графік», і потім опинитися поруч зі мною?

-Я не хочу нав'язуватися, якщо ти сама цього не захочеш ...

-Буду за годину. Цілую і не сумуй, я тебе прошу, тільки не сумуй.

Що відбувається? Світ перевернувся? Або це я просто не відчуваю землю під ногами, відвал башки просто. Ти сама запропонувала приїхати? Сама? І це було твоє бажання, нехай і викликано якимись іншими думками, але ти прийняла рішення, опинитися зі мною поруч. Звідки, чорт візьми, ці сльози? Чому? В душі якесь не зрозуміле відчуття, радість? Радість? Задоволення? Не зрозуміло…

Я сходила в душ і привела себе в порядок, заплакані очі прийшли в норму, і з'явився навіть блиск в них. Я розчісувала перед дзеркалом волосся у своєму пустому коридорі, коли почула дзвінок над вухом. Відчинила двері ...

Я відкрила їх ширше, і ти увійшла. Чмокнувши мене в щічку.

На сусідньому дивані, там за стіною я показувала як сильно скучила ... Коли твої руки ковзнули під мою футболку, коли твої губи стосувалися моїх, твій ліфчик, твоя сорочка, все полетіло на крісло. Губи обпалювали мою шию, вони пестили мої соски, які вже напружилися від збудження, руки ковзали по моїх стегнах, я заривалась носом в твоє волосся, яке пахло ароматом ванілі ... Ти покусувала моє вушко ... Я обхопила твої стегна ногами, і міцно обнявши тебе, мені вдалося відчути твою ... Я руками розстебнула твій ремінь, твої джинси були там же, де і всі інші речі ... моя футболка прикинулась фанерою над Парижом і полетіла в куток кімнати, твоєму погляду постали мої груди ... ти злегка провела по моєму тілу рукою, воно в пориві рушило тобі назустріч, твій пальчик від низу до верху піднявся до моїх губ. Я облизала спочатку один, потім другий пальчик ... вибрала найсмачніший і почала його смоктати більш жадібно, покусуючи його, ти дивилася на мене, яке задоволення мені це приносить, мої очі були закриті, а язичок крутився навколо пальчика туди-сюди .... туди-сюди ... твоя плоть тверділа піді мною, я відчувала наростаюче бажання, почала робити кругові рухи на твоєму паху, продовжуючи пестити пальчик, твоя вільна рука, стискала мою попку.

Піднявшись трохи вище, ти опинилася здавалося в мені. Я облизувала пальчик більш жадібно, а відкривши очі, побачила, що твої очі закриті, що твоя голова відкинута назад, що тобі це приносить таке ж задоволення, мені завжди здавалося, що коли ми займаємося сексом, ти стежиш за кожним моїм рухом, а ти виявляється, так само як і я відчуваєш, ти закриваєш очі ... Твої дві руки стискають мої стегна, ти посилаєш їх в правильному темпі, ти стогнала від задоволення, я починала рухатися по колу, соваючись попою по твоєму жіночому збуднику трохи нижче лобка, рухаючись в такт з твоїми рукам, що тримали мої сідниці, ти рухалася мені на зустріч, я вклоняюся над тобою, щоб цілувати, цілувати твій носик, лоскочучи мовою, цілувати підборіддя, шию, малюючи на ній невигадливі візерунки, губами покусувати груди, щоб побачити, як тобі добре.

Мої груди стикаються з твоїми, вони лоскочуть тебе своїми сосками, ніби пушинка пестить твоє тіло, я схиляюся над тобою, губами потягують сосочки на твоїх грудях, язичком вожу навколо них, повертаюся до шиї, губами, жадібно-жадібно цілую тебе, і все швидше починаю рухатися, ти рухаєшся все швидше і швидше на зустріч мені, ми ловимо одну хвилю збудження і здається що я вже близька до нашої крапки завершення, твої губи дуже м'які і податливі, твої губи - гарячий і наполегливий напій, що кричить вереском «ВИПИЙ» я покусую твою нижню губу, я відчуваю твій новий приплив бажання, всередині мене ніби щось велике ненаситне і не видиме, але повністю відчутне моїм внутрішнім «Я», я м'язами клітора відчуваю як пульсує твоя плоть, як відчуваю кожен фрейм, де він знаходиться ... . ааааа... …я зараз вибухну на тисячу маленьких шматочків, мені дуже-дуже добре, мені так приємно знаходитися поруч з людиною, яку я обожнюю, яка мені подобатися, кожною клітинкою або частинкою свого тіла, належати їй, цій людині... АААААААА .... Твоя мова стає ще наполегливішою, руки на сідничках все сильніше стискають їх, все різкіше я припідіймаюся на тобі, ааааааааааааа, ... Ти вдихаєш жадно тепле повітря так само голосно як і я, а потім ... потім щедро видихаєш його ... Бо ... Вся теплота твого тіла ... моя ..., Тепер я теж відчуваю як тобі добре... Ми відкриваємо очі ...

Ти проводиш руками по всьому моєму тілу, цілуєш мої плечі, дякуєш за всю радість і задоволення, що я тобі подарувала очима ... І я розумію, що тобі цього мало, ти мовчки підійнявшись на ватяні ніжки босячком чапаєш на коридор до холодильника, хапаєш звідти лід, приносиш у кімнату де власне і відбуваються всі наші ігри внутрішнього світу. Беру губами кубик льоду, ти лягаєш на живіт біля мене, стоячи на колінах нахиляюсь до твоєї тремтячої спинки я випускаю трохи нагрітий моїми губами кубик льоду тобі на ямочки поясниці, ти здригуєшся, і тобі приємно, шкіра вмить покривається мурашками…

- Яке це непередаване відчуття, бути з тобою поруч! Випалюєш вмить ти ці слова в гробовій тиші...- Не по телефону, смс, а тут, по-справжньому ... як шикарно відчувати тебе, коли тебе можна помацати, обійняти, приголубити... просто мовчки мовчу, ніяк не згребу до купи вальсуючі фанфари у своїй башці.

Це не описати відповіддю на питання «Як ти?» ... Це можна тільки показати, як я за тобою сумую ...

-Я дуже тебе Лю… Моя няша!

Я відкриваю очі ... Чотири стіни, не вимкнене світло ... і порожня подушка поруч ... Беру телефон і вимикаю сраний будильник, ну що ж, хоч уві сні збуваються фантазії та бажання ...

Дві половинки одного цілого, один подих на двох… Поцілунки, котрі сплітаються в один і серце… серце тарабанить в одному ритмі, адренанліном голодно наїдавшись. Як же буває файно, коли біологічний годинник співпадає, як буває гарно, коли бажання співпадають з можливостями.

Ми спочатку цьомались, а потім знову цьомались я… обличчя, губи… шию... знову це відчуття внизу живота, що наповнює радісттю всередині нас… двіжняк одного цілого, бажання наше спільне… ми єдині в цей момент, мозок в мене просто відключається і я не в стані хоч на чомусь зконцентруватися. Мені хотілось кричати, стогнати, кусати, щипати, і просто верещати в тишину…

…мене кидало в жар, я стогнала в голові сугубо від задоволення, …все скінчилось, коли в мене декілька разів блиснуло в очах (їбаний будильник в той час перебивав мені видуманий моїми фантазіями оргазм). Я ще пару хвилин так і лежала, приходячи до тями…

Думалось… Але ж я реально відчувала її, всередині себе, кожною клітинкою свого тіла, кожним вдохом, який був один на двох, кожним рухом, що ми робили, ми ставали ближче одна до одної, хотілось і не хотілось отримати оргазм, і він був, був в моїй голові, мій таємний прижок зі скелі, а в неї не знаю що, але в останній момент ми поцілувались і обоє тихенько застогнали… тому як відчували одне і те ж по ходу… а як інакше? Половинки все ж таки, одного цілого, схоже на те!

Прекрасний сон з чудовим фіналом, і такий же віртуальний, як і наше з тобою - ЯК ТИ?

© Юта Радуга, 2019