Смуток, біль та сльози
Юлія Гаргат
Багато думок в голові, Багато тягарю на серці. Багато непрятних людей І ще більше таких моментів. Так хочеться скинутись із скелі, Полетіти додолу і прокинутись в раю. Так хочеться щоб зникли усі неприємні люди, А із ними і всі проблеми. Чому так важко на серці? Чому душа розривається по-частинах? Все неможливо тримати в собі. Час від часу, цей оков пробиває лід І все сльози не зупинити, а біль не загасити. Поплач, поплач... Біль мине, усе мине... І час усе розтавить по-місцях... Усе буде краще, Якщо не сьогодні, то завтра!
2018-02-18 19:24:25
9
0
Інші вірші поета
Ти поринаєш у сни... Наш вогонь Між нами сотні кілометрів Вечір, ніч, ранок, день...
Інші поети
Upavshii_Zakat
@Upavshii_Zakat
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4724
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2435