То була моя весна...
Юлія Гаргат
То була моя весна... Холодна і невблаганна. Безжалісна, панна моя, Весна моя! Квітнуть дерева, Та не моя душа. Співають пташки, Та не весела я. То була моя весна... Де залишався трішки морозець на щічках, Де сонце проривалося до нас, Де кохання жило вічно... То була моя весна.. Так моя і більш нікого! Такою я її вбачаю, І щодня в думках своїх блукаю. То була моя весна... То були мої надії... І почала квітнути й моя душа! І побачила я у любові ту надію...
2018-03-02 16:32:35
7
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ
👏👏👏👏👏
Відповісти
2018-03-07 10:37:54
1
Юлія Гаргат
@ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ дякую)
Відповісти
2018-03-09 21:21:13
Подобається
Інші вірші поета
Багряна королева Осінь малює барвами картину Весна в душі І години не минуло ти забув...
Інші поети
Eleanor Rigby
@ouvrir_son_coeur
Liza Fedotova
@prosto_liza_
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3776
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
3899