Зима
Заховай під льдяним покривалом, Ще гарячі від крові кістки. Щоб сніжинки багряними стали, Мовби макові ті пелюстки. Обірви мій ізламаний подих, Щоб віхола застигла в легенях. Дай зими той зворушливий дотик, Про який я лиш чула в легендах. І зіжми мою пальці так міцно, Щоб осипались з них крихти льоду. Я чекатиму сніга як пісні, Мовби бога взмолю я природу.
2022-11-01 13:55:20
11
8
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (8)
Veil
@Domina Mortem Точно-точно)
Відповісти
2022-11-01 20:47:56
1
Сандра Мей
Гарно. Я немов побачила ці образи. І це так прекрасно й захопливо.
Відповісти
2022-11-17 18:04:17
1
Domina Mortem
@Сандра Мей велике спасибі)))
Відповісти
2022-11-17 18:07:16
1
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12480
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1773