Нічия
Останнім часом думаю, що краще би ти померла. Не бачити усмішки, не чути солодких слів. Моя ноша з кожним днем більш нестерпна. Мої очі затьмарені гірким протиріччям снів. Складно сказати чому я хочу твоєї смерті. Так хочу побачити тіло твоє в труні. Може тому, що давно ми з тобою мертві, І тільки граємося ніби-то ще живі? Можливо тому, що шукаємо сенси в простому. В словах, в прототипах фраз, навіть в мовчанні. І бачити рідне я звик у всьому чужому. Тільки не бачу сенсу в повчанні, В намаганні стати інакшим, змінити суть, Змінити своє єство. Прямо за течією. Я припускаю, що серце із сталі. Мабуть Ми завершили свою гру нічиєю.
2024-01-19 12:53:30
4
0
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3825
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
2381