Нічия
Останнім часом думаю, що краще би ти померла. Не бачити усмішки, не чути солодких слів. Моя ноша з кожним днем більш нестерпна. Мої очі затьмарені гірким протиріччям снів. Складно сказати чому я хочу твоєї смерті. Так хочу побачити тіло твоє в труні. Може тому, що давно ми з тобою мертві, І тільки граємося ніби-то ще живі? Можливо тому, що шукаємо сенси в простому. В словах, в прототипах фраз, навіть в мовчанні. І бачити рідне я звик у всьому чужому. Тільки не бачу сенсу в повчанні, В намаганні стати інакшим, змінити суть, Змінити своє єство. Прямо за течією. Я припускаю, що серце із сталі. Мабуть Ми завершили свою гру нічиєю.
2024-01-19 12:53:30
4
0
Схожі вірші
Всі
12
А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.
87
4
8924
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1677