Ох ці поети

Серафім

Ох ці поети, дурні створіння, на жаль Кожне кохання своє оспівати властиві Кожен не може пройти повз несамовитих краль І не сказати їм компліменти, що здаються простими Дивний люд ці поети, все пишуть свої вірші Що забудуть вже завтра, для інших лишивши скарб Я б віддав би тобі їх усі, кохана, усі Як віддав би залишок сили зі своїх надр Ох поети, щадіть ви коханих мужів і дам І прокльони кидайте в слід всім колишнім Поки кришка гробу не просвестить своє "бам" Поки вам не зустрітись з дурненьким всевишнім Кохайте своє теперішнє, бо таке воно Цінніше ніж всі скарби цього згнившого світу Заливаючи в горло бензин і холодне вино Доля вам: чекати з грудей своїх квіту.

2024-07-21 20:25:07

1

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

R E

"Дивний люд ці поети, все пишуть свої вірші": звиняйте на неточному цитуванні, але зачіпило. Бо на те вони й дивний люд, що без своїх віршів ніяк не можуть навчитися _дихати_. І вже не знаєш "Хто (що) нами пише?"

Відповісти

2024-07-21 20:36:41

1

Серафім

@R E Згоден)))

Відповісти

2024-07-21 20:48:19

1

Схожі вірші

Всі

Я отпущу с временем дальше ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...

44

9

3340

Печаль прячется в словах

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...

50

12

4355