Ох ці поети
Серафім
Ох ці поети, дурні створіння, на жаль Кожне кохання своє оспівати властиві Кожен не може пройти повз несамовитих краль І не сказати їм компліменти, що здаються простими Дивний люд ці поети, все пишуть свої вірші Що забудуть вже завтра, для інших лишивши скарб Я б віддав би тобі їх усі, кохана, усі Як віддав би залишок сили зі своїх надр Ох поети, щадіть ви коханих мужів і дам І прокльони кидайте в слід всім колишнім Поки кришка гробу не просвестить своє "бам" Поки вам не зустрітись з дурненьким всевишнім Кохайте своє теперішнє, бо таке воно Цінніше ніж всі скарби цього згнившого світу Заливаючи в горло бензин і холодне вино Доля вам: чекати з грудей своїх квіту.
2024-07-21 20:25:07
1
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
R E
"Дивний люд ці поети, все пишуть свої вірші": звиняйте на неточному цитуванні, але зачіпило. Бо на те вони й дивний люд, що без своїх віршів ніяк не можуть навчитися _дихати_. І вже не знаєш "Хто (що) нами пише?"
Відповісти
2024-07-21 20:36:41
1
Серафім
@R E Згоден)))
Відповісти
2024-07-21 20:48:19
1
Інші вірші поета
Самоспоживання Колючо-ріжучі 22:30 Сон
Інші поети
ANDROID CHANNEL
@android_channel
Відкрий себе
@open_yourselp_up
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
2221
I Saw a Dream
Ілва Стрілецька
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
16835