Гроза
Прибій пестить скелі, штормить, Блискавка небо розколе... Що в нас було? Тільки мить, Яка не поверне ніколи! Завмерши між речень, зупиниш свій біг І раптом себе ти впізнаєш: "Зоряне сяйво", дорога і сніг... Комету нарешті за хвіст ти впіймаєш. Згадаєш розмови і каву, і дим, Гучну тишину на балконі. Ти вже ніколи не станеш чужим. Сто вічностей січня й тишина телефону.
2019-04-01 20:23:26
3
0
Схожі вірші
Всі
Твої долоні
Одного разу, я опинюся в твоему полоні, де назавжди сплетуться наші долоні, де у солодкому танці зійдуться дві долі, чиї серця закохаются з власної волі. Бо справжня любов – вона у свободі, вибір за вами: ви палкі чи холодні? А я немов танцую з тобою на льоді і з власноі волі віддаюся у твої долоні.
74
1
4725
وردةٌ قبِيحة
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
3366