Гроза
Прибій пестить скелі, штормить, Блискавка небо розколе... Що в нас було? Тільки мить, Яка не поверне ніколи! Завмерши між речень, зупиниш свій біг І раптом себе ти впізнаєш: "Зоряне сяйво", дорога і сніг... Комету нарешті за хвіст ти впіймаєш. Згадаєш розмови і каву, і дим, Гучну тишину на балконі. Ти вже ніколи не станеш чужим. Сто вічностей січня й тишина телефону.
2019-04-01 20:23:26
3
0
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
104
8
12131
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
129
26
4484