Гроза

Ріна

Прибій пестить скелі, штормить, Блискавка небо розколе... Що в нас було? Тільки мить, Яка не поверне ніколи! Завмерши між речень, зупиниш свій біг І раптом себе ти впізнаєш: "Зоряне сяйво", дорога і сніг... Комету нарешті за хвіст ти впіймаєш. Згадаєш розмови і каву, і дим, Гучну тишину на балконі. Ти вже ніколи не станеш чужим. Сто вічностей січня й тишина телефону.

2019-04-01 20:23:26

Інші вірші поета

Погляд 20.13... Червень У часі "і"...

Інші поети

Koga- Chan

@cute_cat_2411

Andrii Katiuzhynskyi

@Katiuzhynskyi_Andrii

Hannah

@hananahQbanna

Схожі вірші

Всі

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

2475

Неловкость в улыбке рассвета

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Застыли на окошке вечерние узоры И снова мокрый дождик под лёгкий ветерочек , Без красок сонный кофе под пару твоих строчек .. Меня лишь согревает тепло твоих улыбок , Что заглушает холод давно проникших смыслов , А завтра снова будет тяжёлый понедельник, Но знаю ,что с тобою не страшен даже вечен , На сердце оставляя хорошим настроеньем , Сначала начиная срок время скоротечен Лишь парой фраз в инете, Мне брошенных с приятным воскресеньем...

3063