Гроза

Ріна

Прибій пестить скелі, штормить, Блискавка небо розколе... Що в нас було? Тільки мить, Яка не поверне ніколи! Завмерши між речень, зупиниш свій біг І раптом себе ти впізнаєш: "Зоряне сяйво", дорога і сніг... Комету нарешті за хвіст ти впіймаєш. Згадаєш розмови і каву, і дим, Гучну тишину на балконі. Ти вже ніколи не станеш чужим. Сто вічностей січня й тишина телефону.

2019-04-01 20:23:26

Інші вірші поета

Все, як тоді... Коли завтра тебе не стане Усе в тобі... Коли я піду

Інші поети

Lilya Foxyyy

@LillyFox

bas_mala

@bas_mala

Brisée 彡

@Reinrim

Схожі вірші

Всі

Разве сложно сказать...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...

3383

ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ

А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.

9097