Погляд
Ріна
Світає, гасне гарячий ліхтар, Порожні вулиці вдихають на повні груди. Кудись спішить календар, час і люди. Місто не спить, розганяє тумани, Вітер ріже обрій і горизонт І небо від сміху плаче дощами... Витягаєш із сумки зонт. І біжиш. Поспішаєш, переводиш стрілки, Розводиш зустрічі, людей, звично палиш мости. Думаєш - встигнути б в храм свічку занестИ Покаятись, змити гріхи Поки місто не вкрили сніги. Поки не стало пізно. Боїшся себе, помилок, іронізуєш над іншими і насміхаєшся над собою. В тобі стільки наївності і доброти, А ти губиш себе в нікотині і алкоголі. Відчуваєш, як втрачаєш орбіту Віру у Бога і в себе також. І більше не страшно дивитися очі Всевишнього томУ, хто бачив Смерть.
2020-10-28 19:58:01
1
0
Інші вірші поета
Побач мене... Завтра Прощальне Коли завтра тебе не стане
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4208
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12464