Погляд

Ріна

Світає, гасне гарячий ліхтар, Порожні вулиці вдихають на повні груди. Кудись спішить календар, час і люди. Місто не спить, розганяє тумани, Вітер ріже обрій і горизонт І небо від сміху плаче дощами... Витягаєш із сумки зонт. І біжиш. Поспішаєш, переводиш стрілки, Розводиш зустрічі, людей, звично палиш мости. Думаєш - встигнути б в храм свічку занестИ Покаятись, змити гріхи Поки місто не вкрили сніги. Поки не стало пізно. Боїшся себе, помилок, іронізуєш над іншими і насміхаєшся над собою. В тобі стільки наївності і доброти, А ти губиш себе в нікотині і алкоголі. Відчуваєш, як втрачаєш орбіту Віру у Бога і в себе також. І більше не страшно дивитися очі Всевишнього томУ, хто бачив Смерть.

2020-10-28 19:58:01

Інші вірші поета

На двох Між рядків Марнота Скажи...

Інші поети

Рада

@Rada_

Любов

@lyubov_gladunyak

Вячеслав Коголь

@vkol

Схожі вірші

Всі

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

17017

Why?

Лунная Лапа

I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?

9502