Погляд
Світає, гасне гарячий ліхтар,
Порожні вулиці вдихають на повні груди.
Кудись спішить календар, час і люди.
Місто не спить, розганяє тумани,
Вітер ріже обрій і горизонт
І небо від сміху плаче дощами...
Витягаєш із сумки зонт. І біжиш.
Поспішаєш, переводиш стрілки,
Розводиш зустрічі, людей, звично палиш мости.
Думаєш - встигнути б в храм свічку занестИ
Покаятись, змити гріхи
Поки місто не вкрили сніги.
Поки не стало пізно.
Боїшся себе, помилок, іронізуєш над іншими і насміхаєшся над собою.
В тобі стільки наївності і доброти,
А ти губиш себе в нікотині і алкоголі.
Відчуваєш, як втрачаєш орбіту
Віру у Бога і в себе також.
І більше не страшно дивитися очі Всевишнього томУ, хто бачив Смерть.
2020-10-28 19:58:01
1
0