Прощальне
Ріна
У мене з тобою було трохи менше "нічого" і трохи більше світу в кирпатих чашках. І кожного разу бачу долю у бездонних твоїх очах. У мене з тобою були тільки дні, а скільки життя влилося в хвилини! Ці миті сміху і тишини, у вірші вплелися дивним мотивом. У мене з тобою не було "нас", ніколи нічого бути й не мало. Загублена правда між жартів і фраз, мене, здається, вже також не стало. Не бути такою, як була тоді, по-іншому думати, дихати й знати, що крізь кілометри і десь в глибині, я буду завжди на тебе чекати!
2021-10-28 15:01:04
4
0
Інші вірші поета
Для тебе Попри все Коли з'являєшся ти Я і ти
Інші поети
Mila Kaminska
@Mila_Kaminska
Tasnime Bouchareb
@tasnime_bouchareb
Dragana Boskovic
@justletmesleep
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11359
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1647