Та, що втрачає
Незнайоме, незнане, забуте.
Цілий світ із розірваних грат.
Я б хотіла часу стрілку вернути
І не знати ніколи цих прОклятих втрат!
Обійняти, заплакати, гучно сміятись.
Бігти щодуху до краю землі....
Якби можна було у минуле вертатись,
Я б учора відправила в путь кораблі.
Закричати, завити і тихо стогнати.
Щоб не бачив ніхто, як згоряє душа!
Чи буває людина проклята?
Чи то просто доля у неї така?
Жити далі, сміятись, мовчати.
Серце закрити навічно в капкан.
Зарікаюсь так палко всім духом любити.
Я не витерплю втратою завданих ран.
2019-10-22 20:27:21
0
0