Та, що втрачає

Ріна

Незнайоме, незнане, забуте. Цілий світ із розірваних грат. Я б хотіла часу стрілку вернути І не знати ніколи цих прОклятих втрат! Обійняти, заплакати, гучно сміятись. Бігти щодуху до краю землі.... Якби можна було у минуле вертатись, Я б учора відправила в путь кораблі. Закричати, завити і тихо стогнати. Щоб не бачив ніхто, як згоряє душа! Чи буває людина проклята? Чи то просто доля у неї така? Жити далі, сміятись, мовчати. Серце закрити навічно в капкан. Зарікаюсь так палко всім духом любити. Я не витерплю втратою завданих ран.

2019-10-22 20:27:21

Інші вірші поета

Мій "неможливий" Темрява Прощальне Пігмаліон XXI

Інші поети

VéGá _S.ST._

@VeGa_SST_

yoona

@yoona_yeol

Nastia

@nastia_28_love

Схожі вірші

Всі

Я граю лише уві снах...

Nadine Tikhonovitch

Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...

127

4137

Кохаю

ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ

Я впізнаю тебе серед тисячі лиць, І тихенько, крізь світ, побіжу, І нехай вже позаду мільйони столиць, А я в полі тебе обійму. Обійму і заплачу від щастя свого, Мабуть, більшість йому навіть заздрять, А мені вже давно на них все одно, І на те, що вони мені скажуть. Я, мій милий, єдиний, тобою живу, І в повітрі ловлю твої нотки, Я для тебе співаю і стрічку нову, Запишу у своєму блокноті. Ти малюєш мій сон із мільйону казок, У якому такі різні барви! Ти даруєш мені той рожевий бузок, А із ним, мов мереживо, чари. Від обійм, поцілунків твоїх я горю, Мов метелик над вогнищем синім, Боже мій, якби знав, як тебе я люблю, Якби знав, як без тебе я гину.

7505