Час

Вікторія Тодавчич

Чому так швидко час минає, Ледь-ледь торкнувшись, повз летить. А що попереду — не знаєм... За обрієм щось мерехтить. До школи вчора вперше мати, Малу за ручку відвела. Щоб там змогла всьому навчатись, А вже гляди — десятий клас. Коханку п'яту хтось дівчину, Повіз на дорогий курорт. А той продав стару машину, Щоб банку виплатити борг. Одна щасливо вийшла заміж, І діточок ростить мов цвіт. А інша вже зустріла старість, Під тягарем зігнулась літ. І що ж я цим хочу сказати? Цінуйте час, і кожну мить. Ми все одно не будем знати, Що нас чекає. Нумо жить, І всім навкруг дарити радість, Любити, тішитись життю. А потім і зустріти старість, І дати місце каяттю...

2020-07-15 17:48:27

47

11

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (11)

Kruhitka Dobro

Чудовий, добрий вірш. Хоч я рідко пишу такі оптимістично добрі вірші(майже не пишу), але цей сподобався)))

Відповісти

2020-07-16 06:12:42

1

Вікторія Тодавчич

@Kruhitka Dobro дуже дякую, мені приємно. Я часто пишу такі вірші, тому, що знаю — вони сбуваються. А я хочу в житті позитив... Гарного вам настрою ❤🍓🍉

Відповісти

2020-07-16 06:13:33

1

Kruhitka Dobro

@Вікторія Тодавчич І Вам дякую😉

Відповісти

2020-07-16 06:14:17

Подобається

Схожі вірші

Всі

Нарисую солнышко :)

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Нарисую тебе яркое солнышко Оно будет светить когда грустно Освещая тёмные комнаты , Одиночества твоего уголка звука... Даже если окажется за окном дождик, Ты не будешь один словно сломлен, Оно будет светить лишь напротив Теплотою уюта мнимой заботы Может это какая то мелачь Или просто светлый рисунок , Но он все ж нарисованный мною Для тебя от приятного чувства ... И лучами жёлтых карандаша линий , Коснусь твоего уголка глазок , Чтобы перестал хмурится криво От нахлынувших эмоцией красок Как подарок пусть станет взаимным , Без излишних слов предисловий Моих крепких объятий визита Нежноты оттенков жёлтого тонна ...

42

1

1818

Печаль прячется в словах

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...

50

12

4085