Любов – не відчуття
Я знаю, що любов не відчуття Й воно приходить зовсім не раптово. Любов – це кожен вибір, це – життя Це кожна дія, посмішка та слово. Коли ти знаєш слабкості його І обираєш завжди бути поруч. Наперекір бажанням твоя роль – Робити все, що йде йому на користь. І хай говорять про кохання всі, Що це миттєвий спалах десь у серці, Та вірю я, що не така в нім ціль, Любов – це разом. В радості. До смерті.
2024-12-18 17:19:10
9
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Вікторія Тодавчич
@Володимир Брама дякую, мені приємно це чути❤
Відповісти
2025-01-04 05:51:29
Подобається
Anataya Vella
Надзвичайно чудово!
Відповісти
2025-01-06 21:33:40
Подобається
Вікторія Тодавчич
@Anataya Vella дякую!!
Відповісти
2025-01-07 14:41:31
Подобається
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1970
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2563