Лихоманка

Вікторія Тодавчич

Я не скаржусь вже на лихоманку, Що живе під назвою "любов", Бо ж набридло. Перша думка зранку, Як же твій вчорашній день пройшов. Вже не маю я температури, І не стигне в моїх жилах кров. Не кохання правила диктує, А сама свій обираю крок. І не так погано наодинці, Бо нема ванільних слів та драм. В почуттях свої ж бо є злочинці, Викрадають радість від життя. Знаю, що попереду зустріну Все, колись що мрією було. Ну а зараз я в любов не вірю, Бо вона для мене наче сон.

2022-10-30 05:27:23

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

Вікторія Тодавчич

❤

Відповісти

2022-10-30 10:29:02

Подобається

ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ

Гарно 💔

Відповісти

2022-10-30 10:37:46

Подобається

Вікторія Тодавчич

@ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ дякую ❤

Відповісти

2022-10-30 10:38:46

Подобається

Інші вірші поета

Бумеранг Ти є в рядках... Не маю права Коронавірус

Інші поети

Alaska

@Alaskan

Mila Kaminska

@Mila_Kaminska

Памс

@pararampam

Схожі вірші

Всі

Впізнай себе...

Вікторія Тодавчич

Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....

1517

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

1878