Всього одна мить...
Вікторія Тодавчич
І всього одна мить, ти ламаєш мене Наче гілку в руках безтурботну. Знов в сльозах я вдивляюся в рідне лице, Ти змінився, і став моїм горем. І всього одна мить, зруйнувала мій світ Мою радість, що жила роками. Зруйнував ! Я ненавиджу просто тебе, Проклинаю день зустрічі нашу. І тепер забираю я серце своє, Що тобі я колись віддала. Знов в сльозах я вдивляюся в рідне лице, Ти змінився. Мій світ зруйнував...
2020-11-15 11:24:47
38
16
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (16)
Tomka
@Вікторія Тодавчич Спасибі, але думаю треба підучити)
Відповісти
2020-11-15 18:33:34
Подобається
Вікторія Тодавчич
@Boanerge .... 💞
Відповісти
2020-11-16 04:55:50
1
Вікторія Тодавчич
дякую ❤
Відповісти
2022-10-25 16:43:56
Подобається
Інші вірші поета
Пройде кохання... Все те, що в інших бачив як недолік... Тримай Якщо хочеш...
Інші поети
Zay
@Zay_306
Bint __Abdoolrahman
@bint_abdoolrahman
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5443
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1318