Секрет
Вікторія Тодавчич
Я розповім сьогодні свій секрет, Що в серці і в думках моїх блукає. Та я прошу, ти зрозумій мене, Хай мій секрет тебе не налякає. Ти завжди був веселим юнаком, Спочатку другом, потім – закохалась. Ти був таким мрійливим... Наче сон, Від нього не хотіла прокидатись. В очах твоїх я бачила себе, Таку звичайну і таку щасливу. Я малювала знов твоє лице, А ти радів і був таким мрійливим. Та потім зрозуміла одну річ – Ти зовсім не в моєму серці, вибач... Але я відповім на це тобі – Бо сам ти є моє серденько, милий.
2021-07-11 15:22:33
38
8
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (8)
Вікторія Тодавчич
@Станислав КРАЙНОВ украинский язык мне очень нравится, он мой родной. Благодарю вас за комментарий)
Відповісти
2021-07-12 17:53:14
1
_ᎷᏋᏕᏕᏗ_Ꭾ
Вай вай вай, это слишком прекрасно для моих глаз🥺🌻
Відповісти
2021-07-16 17:38:09
Подобається
Вікторія Тодавчич
Дякую, мені приємно ❤
Відповісти
2021-07-18 13:02:33
Подобається
Інші вірші поета
Свята? Пройде кохання... Ти скажи Інколи хочеться
Інші поети
Юрий Тим
@currentlib
regfery
@Arigus
Adara Halley
@adarahalley
Схожі вірші
Всі
Чуточку внимательней
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
2539
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4581