Секрет

Вікторія Тодавчич

Я розповім сьогодні свій секрет, Що в серці і в думках моїх блукає. Та я прошу, ти зрозумій мене, Хай мій секрет тебе не налякає. Ти завжди був веселим юнаком, Спочатку другом, потім – закохалась. Ти був таким мрійливим... Наче сон, Від нього не хотіла прокидатись. В очах твоїх я бачила себе, Таку звичайну і таку щасливу. Я малювала знов твоє лице, А ти радів і був таким мрійливим. Та потім зрозуміла одну річ – Ти зовсім не в моєму серці, вибач... Але я відповім на це тобі – Бо сам ти є моє серденько, милий.

2021-07-11 15:22:33

38

8

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (8)

Вікторія Тодавчич

@Станислав КРАЙНОВ украинский язык мне очень нравится, он мой родной. Благодарю вас за комментарий)

Відповісти

2021-07-12 17:53:14

1

_ᎷᏋᏕᏕᏗ_Ꭾ

Вай вай вай, это слишком прекрасно для моих глаз🥺🌻

Відповісти

2021-07-16 17:38:09

Подобається

Вікторія Тодавчич

Дякую, мені приємно ❤

Відповісти

2021-07-18 13:02:33

Подобається

Схожі вірші

Всі

"Я буду помнить"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .

43

7

2203

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12017