Коли ти була поруч
Я здався в мить, коли ти була поруч, І зруйнувались сотні тисяч стін, Я зводив їх роками. Моя гордість, Основою була в будівлі тій. Ти була поруч. Все неначе сонцем Осяяло миттєво цілий світ. Немов ця мить мене зламала зовсім, Для неї наче я прожив свій вік. Мене ти не торкалась навіть словом, І поглядом повз мене знов пройшла. Та я чомусь відчув... Шалену волю...? До цього завжди прагнула душа? Ти моя муза? Ти моє натхнення? Чому перед тобою сотні стін Посипались немов з піску миттєво? Я від кохання їх колись і звів...
2024-05-14 15:28:56
13
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Микола Мотрюк
👏🏻👏🏻👏🏻
Відповісти
2024-05-17 12:20:39
Подобається
Вікторія Тодавчич
@Микола Мотрюк рада, що вам сподобалось ❤
Відповісти
2024-05-17 12:21:42
1
Лео Лея
Ухх... Аж відчула цей шквал емоцій👍
Відповісти
2024-05-23 05:42:13
Подобається
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4000
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3868