Коли ти була поруч

Вікторія Тодавчич

Я здався в мить, коли ти була поруч, І зруйнувались сотні тисяч стін, Я зводив їх роками. Моя гордість, Основою була в будівлі тій. Ти була поруч. Все неначе сонцем Осяяло миттєво цілий світ. Немов ця мить мене зламала зовсім, Для неї наче я прожив свій вік. Мене ти не торкалась навіть словом, І поглядом повз мене знов пройшла. Та я чомусь відчув... Шалену волю...? До цього завжди прагнула душа? Ти моя муза? Ти моє натхнення? Чому перед тобою сотні стін Посипались немов з піску миттєво? Я від кохання їх колись і звів...

2024-05-14 15:28:56

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (6)

Микола Мотрюк

👏🏻👏🏻👏🏻

Відповісти

2024-05-17 12:20:39

Подобається

Вікторія Тодавчич

@Микола Мотрюк рада, що вам сподобалось ❤

Відповісти

2024-05-17 12:21:42

Лео Лея

Ухх... Аж відчула цей шквал емоцій👍

Відповісти

2024-05-23 05:42:13

Подобається

Інші вірші поета

Найкраще свято Дуель Присягаюсь. Незнайомка

Інші поети

King Dante

@grotesquecreature

Dianaaa

@Divadi

bandagemaniac

@bandagemaniac

Схожі вірші

Всі

Закат декабря

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...

2144

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

2434