Моя надія
Вікторія Тодавчич
Радію Я, я не одна, У мене є Господь Спаситель. І всі слова та всі молитви, Почуті будуть у Творця. Мою хвалу, прошу, прийми, Не відрікайся ти від мене, Хоч бачиш серця всі потреби, Та бачиш всі мої гріхи. Господь, допоки я живу Тебе я буду восхваляти. На тебе буду сподіватись, Не покидай мене, молю.
2023-07-16 17:28:15
16
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Вікторія Тодавчич
@Airad дякую ❤🥺
Відповісти
2023-07-16 17:29:07
1
Лео Лея
Щиро і захопливо 👍💖
Відповісти
2023-08-09 02:57:28
Подобається
Вікторія Тодавчич
@Лео Лея щиро дякую🤗
Відповісти
2023-08-09 04:16:46
1
Інші вірші поета
Кохання Ми не знали Як жила я й того не помічала... Ти в серці...
Інші поети
Angel Angel
@arayhel
Юля Штука
@JuliShty4ka
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
104
8
12180
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
5
11208