Слова

Вікторія Тодавчич

Коли уста твої розкажуть все, Слова, що так хотіла я почути, Я не побачу в них ніякий сенс, Вони для мене стануть просто звуком. Коли рука холодна знов твоя, Мої долоні хоче зігрівати, Відмовлюся. В тобі нема тепла, Ти з рідного, чужим зумів вже стати.

2022-12-01 15:21:52

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Лео Лея

Так, це сумний результат(

Відповісти

2022-12-01 17:30:57

Подобається

Вікторія Тодавчич

@Лео Лея дійсно... дякую ❤

Відповісти

2022-12-01 17:40:06

Інші вірші поета

Поруч Все це марно Найкраще свято Я все знаю

Інші поети

Uina Ku

@mayor_hija

Luu Herrera

@luuherrera77

Mairi Gello

@mairigello

Схожі вірші

Всі

Темнота теней ночи ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...

1689

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

1878