Слова

Вікторія Тодавчич

Коли уста твої розкажуть все, Слова, що так хотіла я почути, Я не побачу в них ніякий сенс, Вони для мене стануть просто звуком. Коли рука холодна знов твоя, Мої долоні хоче зігрівати, Відмовлюся. В тобі нема тепла, Ти з рідного, чужим зумів вже стати.

2022-12-01 15:21:52

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Лео Лея

Так, це сумний результат(

Відповісти

2022-12-01 17:30:57

Подобається

Вікторія Тодавчич

@Лео Лея дійсно... дякую ❤

Відповісти

2022-12-01 17:40:06

Інші вірші поета

Впізнай себе... Коронавірус Я знов мовчу... Цей світ

Інші поети

Olena Кim

@lenhcikm

B I

@boredintrovert

Aaliyah Salia

@writernxtdoor

Схожі вірші

Всі

Моє диво

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno

1972

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

2487