Якщо хочеш...
Вікторія Тодавчич
Якщо хочеш про мене щось знати, Я звичайно тобі розкажу. Щоб у тебе був час і обрав ти З-поміж всіх рідну долю свою. Я не буду щось з себе вдавати, Дуже добру чи навіть святу. Бо я знаю свій власний характер Свої погляди, звички, табу. Не для мене пусте лицемірство, Та брехня остогидла мені. Я відразу скажу в що я вірю, Що люблю, що тримаю в душі. Без проблем відповім на образи, І тому, знай ти тільки одне – Я даю тобі мить щоб обрати : Моє серце чи інше, чуже?
2023-12-02 14:04:51
12
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Вікторія Тодавчич
@Анна Вишневська дякую❤
Відповісти
2023-12-03 05:13:06
1
Sahlo Folina
😍👍
Відповісти
2023-12-05 13:22:32
Подобається
Вікторія Тодавчич
@Sahlo Folina ❤
Відповісти
2023-12-05 13:22:47
Подобається
Інші вірші поета
Характер, зовнішність, манери Слова Як жила я й того не помічала... Лихоманка
Інші поети
ϐℓυє
@nayletters
Upavshii_Zakat
@Upavshii_Zakat
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12683
Тени собственного сердца ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
2265