Я не знайшла потрібних слів...
Вікторія Тодавчич
Я не знайшла потрібних слів, Щоб про любов сказати. Можливо, навіть річ не в тім, Що хочеться мовчати. А просто замість довгих фраз Нещирих та банальних, Я обирала один раз В обіймах зігрівати. І замість віршів, їх рядків Я просто помічала, Що ти обожнюєш зефір, Якийсь десерт до чаю. В дрібницях, в мріях, навіть снах Та в погляді, обіймах. Моя любов навік жива Та не в словах, а в діях.
2024-11-07 08:43:50
11
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Н Ф
Здебільшого, саме у вчинках проявляється справжнє кохання.
Відповісти
2024-11-10 07:29:44
Подобається
Вікторія Тодавчич
@Н Ф так, це факт. Дякую за коментар ❤
Відповісти
2024-11-10 17:16:48
1
Інші вірші поета
Час Час Теорія незримих ниток Мої слова
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11387
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1866