Моє життя
Моє життя – ніщо, повір, без тебе Я наче раб одвічний самоти. Ти дієш наче той ефект Плацебо, Я знову вірю, що найкращий ти. Коли тебе нема – не світить сонце, І птахи не співають у гаю. Вдивляюсь кожен вечір у віконце, Побачити тебе хоч мить одну. Усе пусте, і мною все забуте Неначе я раніше не жила. Я чула вже про те, що люди люблять, Та про прощання мало говорять. І навіть вірші всі мої – непотріб Немає в них ні сенсу, ні душі. Моє життя без тебе знов проходить, Наскільки довгі ці розлуки дні...
2022-11-23 18:34:06
11
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Вікторія Тодавчич
ой, приємно це чути. Дякую ❤
Відповісти
2022-11-23 20:10:32
Подобається
Вікторія Тодавчич
@Микола Мотрюк так, дійсно, ви праві. Дякую ❤
Відповісти
2022-11-23 20:10:46
1
Честер Фінч
можна)
Відповісти
2022-11-23 21:19:58
Подобається
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4710
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4833