Моє життя
Моє життя – ніщо, повір, без тебе Я наче раб одвічний самоти. Ти дієш наче той ефект Плацебо, Я знову вірю, що найкращий ти. Коли тебе нема – не світить сонце, І птахи не співають у гаю. Вдивляюсь кожен вечір у віконце, Побачити тебе хоч мить одну. Усе пусте, і мною все забуте Неначе я раніше не жила. Я чула вже про те, що люди люблять, Та про прощання мало говорять. І навіть вірші всі мої – непотріб Немає в них ні сенсу, ні душі. Моє життя без тебе знов проходить, Наскільки довгі ці розлуки дні...
2022-11-23 18:34:06
11
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Вікторія Тодавчич
ой, приємно це чути. Дякую ❤
Відповісти
2022-11-23 20:10:32
Подобається
Вікторія Тодавчич
@Микола Мотрюк так, дійсно, ви праві. Дякую ❤
Відповісти
2022-11-23 20:10:46
1
Честер Фінч
можна)
Відповісти
2022-11-23 21:19:58
Подобається
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
1688
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1878