Засинай...
Вікторія Тодавчич
Засинай, я прийду знов до тебе вночі, Обніму, коли будеш ти спати. Всі кошмари, що сховані десь у пітьмі, Цілу ніч буду я відганяти. Не посміють тебе наздогнати кати, Охороною вірною стану. На світанні прокинешся в спокої ти, Я з промінням від сонця розтану. І коли вже ти очі закриєш свої, Я прийду, обніму твої плечі. Засинай, я прийду знов до тебе вночі, Ну а поки що це тільки вечір.
2022-11-06 19:14:12
13
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Н Ф
Мабуть, така вже жіноча місія,бути янголами - охоронцями (у мене теж є твір на цю тематику))
Відповісти
2022-11-06 19:30:35
Подобається
Вікторія Тодавчич
@Н Ф для закоханої людини бути янголом-охоронцем свого коханого це дійсно місія всього життя) Дякую вам за коментар 🌹❤
Відповісти
2022-11-06 19:32:48
1
Вікторія Тодавчич
дякую ❤
Відповісти
2022-11-06 19:51:16
Подобається
Інші вірші поета
Сотні тисяч слів Дивна річ Це любов? Ромео і Джульєтта (не)
Інші поети
Юлія
@loveislife
anne01
@anne01
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
1739
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1941