Я радий, що тебе знайшов...
Вікторія Тодавчич
То був напевно віщий сон – І знову ти переді мною. Ще не зацвів у полі льон, В повітрі пахло вже весною. Без слів до мене підійшов, З тобою поруч так спокійно. "Я радий, що тебе знайшов", І стиснув у своїх обіймах. І тільки посмішка твоя... Відкрию очі – знову зникнеш. Та гріє думка ця серця, Що наяву до мене прийдеш.
2023-05-13 09:55:54
8
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Лео Лея
Так ніжно і замріяно...
Відповісти
2023-05-15 10:38:46
Подобається
Вікторія Тодавчич
@Лео Лея щиро дякую ❤
Відповісти
2023-05-15 11:49:16
1
vasilisa petriv
дуже гарно
Відповісти
2023-11-13 19:13:30
Подобається
Інші вірші поета
Я не смію, не можу. Чому? Я тебе по-справжньому кохала... Втрачаю дар мови Погляд
Інші поети
Princess Girl
@Princess_life
KAYSEE
@kaysee_55
purple_ninja_dragon
@purple_ninja_dragon
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12840
Моє диво
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2385