Витвір
Вікторія Тодавчич
Я фарисей, але я також митар Я каюсь, але потім знов грішу. З любов'ю Бог створив мене як витвір, А я обрала темряву страшну. Я блудний син – до Бога повертаюсь, Коли в житті трапляється біда. В сльозах, в молитві Господеві каюсь, І відчуваю – він мене чекав. Я маю сотні тисяч прототипів, Які я бачу в Біблії Творця. І Юда, той що зрадив Бога-Сина, Через гріхи так зраджую і я. Але тепер я є Закхей, той митар, Що був низьким, але Отця любив. Я маю теж бажання з Богом жити, Господь мене як витвір свій створив.
2024-03-03 18:58:20
9
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Лео Лея
Чудовий вірш❤️ бачу в ньому і себе також...
Відповісти
2024-03-03 19:22:30
Подобається
Вікторія Тодавчич
@Лео Лея дякую вам за коментар❤
Відповісти
2024-03-03 19:22:51
1
Інші вірші поета
Я говорю... Дуель Причина всіх бід Дні Шевченка...
Інші поети
泽明 王
@WangZeMing_Z85
Юлія Тодер
@yuliya_toder
Схожі вірші
Всі
Unbreakable heart
B I
Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart
49
1
14321
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4904