Це любов?
Вікторія Тодавчич
Ти прийшов в моє серце в осінню пору, Я той день не забуду ніколи, Бо у віршах я часто писала " люблю", А тоді... Я відчула це "слово". Тиха посмішка, постать велична твоя В моїх снах кожен день проживає. Та якби тільки в них, ти живеш і в думках – Ти не йдеш, хоча я відганяю. Це любов? Так, любов. Та наївна, жива Що лиш раз на століття буває. Це любов. Бо кричати так хоче душа, Що кохаю! Страшенно кохаю!
2023-11-17 06:57:12
10
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Сандрін Iрріель
Дуже гарно і життєво! ❤️👏👏👏
Відповісти
2023-11-17 07:00:02
Подобається
Вікторія Тодавчич
@Сандрін Iрріель щиро дякую💖🥺
Відповісти
2023-11-17 07:00:25
1
vasilisa petriv
гарно
Відповісти
2023-12-10 10:50:41
Подобається
Інші вірші поета
Час Згинь. Ти в серці... Твоя краса
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
37
4
4312
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
50
13
1412