Усі ми грішні...
Слова палали на вустах,
згорали швидко, мов папір,
Думки ганялись по кутках,
Немов влаштовували спір.
Твої безщадні гострі кігті,
твої червоні злі зіниці,
Товкли мене в кип'ячім дьогті
і посадили у гнилі темниці.
Я знала точно, що лишусь,
я знала, залишуся живою,
І слова вимовить тобі страшусь,
Боюсь закопаною бути, поживою.
Ти знав прекрасно, що люблю,
У відповідь ловила "смішно",
В думках у мене було "Утоплю,
і не важливо. Буде грішно".
А кігті упирались в мою шию,
Зіниці пожирали погляд мій,
"Можливо, серце я йому відкрию,
можливо шию обматає, немов змій".
"Благаю, не вбивай мене, диявол,
Я грішною ніколи не була"
" Усі ми грішні, і ти не янгол,
Ти створена, як я, зі зла.
В твоїх очах танцюють чортеня,
В душі твоїй кипить смола,
І ти сама, маленьке бісеня,
А очі немов попіл, як імла".
Диявол міцно стиснув руки,
Хотів торкнути розум діви,
І дати їй солодкої отрути,
Спростувати всі її сумні'ви.
У царсті мертвім залишилась,
не знала ні добра, нічого,
І на диявола вона кліщилась,
Щоб випити киплячу кров його.
Вона зробила це недавно, вчора,
і на престолі знову ні душі,
Душа дівоча стала чисто чорна,
у цій бездушній мертвій глуші.
Невинна діва стала Сатаною,
Вона була ще та грішни'ця,
Вона була і зла, і чарівною,
Справжня темна й зла цариця.
Грішною стала і буде ось такою,
Багряним коляром палатимуть міста,
Вона зіграє в долю із тобою,
І зап'янить твій розум і вуста.
Не забавляй диявола ніколи,
Інакше станеш їм самим,
А то не буде ні тебе, ні долі,
Ти станеш гіршний й невгасим.
"Усі ми грішні", так, це правда,
Ми порушали заповіді Божі,
І це все не важливо, правда?
Пощадіть ви наші гріші душі...
2020-01-15 09:03:16
2
0