Побудуй своє щастя
Анастасія Заматевська
Ми бачили моменти щастя, зустрінуть нас вони не раз! Тендітно огорнуть зап'ястя, обернуться в мільйони фраз... З обіймами зустріну ніжність, з любов'ю огорну руками. Весна несе в життя нам свіжість - зеленими лугами та квітками... А кожен луг - душа людини, а квітка - то її думки... Життя подібне павутині, в якій павук господарює залюбки. І кожен побудує райський сад свій, де щастя він зустріне сам. Там буде завжди мир і лад в нім, подякуй ти лиш небесам!
25.03.2021
6
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Сандра Мей
👏Право👏👏👏
Відповісти
16.04.2021, 16:16
1
Анастасія Заматевська
@Сандра Мей дякую за підтримку😊
Відповісти
16.04.2021, 16:18
1
Інші вірші поета
Навіяно тобою Весняний дощ А щастя вже не за горами... Любов у повітрі
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Пóдрузі
Asteriya
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
48
12
2481
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
3906