Подивися на мене...
Анастасія Заматевська
Мій світ перевертається од нього - чаруюче-небесно-ніжного, палкого. Пронизливо-пекучого, ясного, любовно-літнього, тривкого. Кохаю я його не менш за тебе, нехай не буде це для тебе таємниця. Віддам я лиш тобі усю себе, мені це уві сні повсякчас сниться. Він-таємничий погляд твій, не руш же світ мій лютий. Пора кінчати наш чудний двобій, але такий здійнятий, незабутий...
2020-11-08 14:28:26
3
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Lelyana_ art
Як ніжно і душевно😌💫
Відповісти
2020-11-08 18:39:17
1
Анастасія Заматевська
@Lelyana_ art дякую дуже, привід був все таки 🙃😅
Відповісти
2020-11-08 18:40:40
1
Інші вірші поета
Люди між людьми Відвертості Любов у повітрі Curas margarita somnia
Інші поети
Ilona
@burymeinthewind
Схожі вірші
Всі
" Вздох неба "
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶
39
4
2673
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1991