Самотність
Чомусь так холодно мені, без ласки, сміху, почуттів. Слова здавалися б марні - у сірості всіх кольорів. Чомусь самотньо повсякчас, усі ідуть повз мене... Але постійно бачу нас - в тім натовпі шаленім. Чомусь в середині я згасла, чи то вже вогник догорів... В душі така туга нависла, не вистачить мільйон рядків. Можливо, дещо я плаксива, та це емоцій океан. В житті чекає перспектива чи геть оманливий туман? Не почуття керують мною, а муза вільна, польва. Я вже схопилася рукою й пішли папером вже слова...
2021-01-22 18:19:51
2
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Анастасія Заматевська
дійсно, пропустила.
Відповісти
2021-01-22 18:26:12
Подобається
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
2019
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2402