Самотність
Чомусь так холодно мені, без ласки, сміху, почуттів. Слова здавалися б марні - у сірості всіх кольорів. Чомусь самотньо повсякчас, усі ідуть повз мене... Але постійно бачу нас - в тім натовпі шаленім. Чомусь в середині я згасла, чи то вже вогник догорів... В душі така туга нависла, не вистачить мільйон рядків. Можливо, дещо я плаксива, та це емоцій океан. В житті чекає перспектива чи геть оманливий туман? Не почуття керують мною, а муза вільна, польва. Я вже схопилася рукою й пішли папером вже слова...
2021-01-22 18:19:51
2
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Анастасія Заматевська
дійсно, пропустила.
Відповісти
2021-01-22 18:26:12
Подобається
Схожі вірші
Всі
I Saw a Dream
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
16369
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5487