Самотність
Чомусь так холодно мені, без ласки, сміху, почуттів. Слова здавалися б марні - у сірості всіх кольорів. Чомусь самотньо повсякчас, усі ідуть повз мене... Але постійно бачу нас - в тім натовпі шаленім. Чомусь в середині я згасла, чи то вже вогник догорів... В душі така туга нависла, не вистачить мільйон рядків. Можливо, дещо я плаксива, та це емоцій океан. В житті чекає перспектива чи геть оманливий туман? Не почуття керують мною, а муза вільна, польва. Я вже схопилася рукою й пішли папером вже слова...
2021-01-22 18:19:51
2
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Анастасія Заматевська
дійсно, пропустила.
Відповісти
2021-01-22 18:26:12
Подобається
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5262
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
4083