Море думок
Анастасія Заматевська
Одного разу я не погляну на тебе, Не посміхнуся на твій погляд, Твоє смс не привабить мене, Твій образ стане словом "спогад". Думок немає - думок море, Бути самою чи з тобою, (В душі звичайно ж)* А серце чисте чи ще хворе? Доба летить вже за добою... Ночами буду згадувать тебе, А днями думки відганять, В душі така печаль шкребе, Минулі спогади манять. І так хотілося собі сказать, Щоб схаменулася скоріш, І досить когось воспівать, "Давай, кицюню, будь мудріш!"
2021-04-24 14:55:21
6
11
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (11)
Сандра Мей
@Анастасія Заматевська Слухай якщо не складно і по твоєму бажанню можеш так теж допомогти розповсюдити проект?
Відповісти
2021-04-28 09:09:52
Подобається
Анастасія Заматевська
@Сандра Мей звісно, треба просвітити таких же знедолених😁
Відповісти
2021-04-28 09:11:36
1
Сандра Мей
@Анастасія Заматевська дякую💖💖💖
Відповісти
2021-04-28 09:12:06
Подобається
Інші вірші поета
Наболівші моменти Curas margarita somnia Ти, я і ціле місто... Випробування
Інші поети
Natasha T Chirume
@_natashatchirume
Dilekata
@DiLeKata
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3126
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1798