Море думок
Одного разу я не погляну на тебе, Не посміхнуся на твій погляд, Твоє смс не привабить мене, Твій образ стане словом "спогад". Думок немає - думок море, Бути самою чи з тобою, (В душі звичайно ж)* А серце чисте чи ще хворе? Доба летить вже за добою... Ночами буду згадувать тебе, А днями думки відганять, В душі така печаль шкребе, Минулі спогади манять. І так хотілося собі сказать, Щоб схаменулася скоріш, І досить когось воспівать, "Давай, кицюню, будь мудріш!"
2021-04-24 14:55:21
6
11
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (11)
Сандра Мей
@Анастасія Заматевська Слухай якщо не складно і по твоєму бажанню можеш так теж допомогти розповсюдити проект?
Відповісти
2021-04-28 09:09:52
Подобається
Анастасія Заматевська
@Сандра Мей звісно, треба просвітити таких же знедолених😁
Відповісти
2021-04-28 09:11:36
1
Сандра Мей
Відповісти
2021-04-28 09:12:06
Подобається
Схожі вірші
Всі
وردةٌ قبِيحة
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
3264
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2201