Mysterium tenebrarum
Ніч. Темінь в закутках густіша, збивається у силует. Так давить тиша. Все тісніше стиска інтригою сюжет. Ти повертаєшся. Я знаю. Як знав, коли хотів забуть. Рятунку від тебе немає, якщо ступив на твою путь. Знов чути тихий-тихий шепіт. Знов холодом торка душі, І відголоском серця трепет думки сплітає у вірші: Знов кайдани скидає бранка. “Вже північ!”, – провіщає дзвін. Цей тихий шепіт – колисанка – він прагне (й призведе) до змін. І, як тоді, стуливши очі в тебе, бездонну я пірну – Цього хотіла й завжди хочеш, своєму дать зрости зерну. Не стачить сил протистояти. Їх і раніше не було. Вдалось на мить лиш закувати твоє вороняче крило. Та знов шурхоче шовком пір’я, в обійми втікача прийма. Проймає сором від зневір’я, і слів, крім каяття, нема: О, темряво! Тобі корюся – веди, свята, моїм пером! В тобі я вкотре розчинюся, упившись рим твоїх вином...
2021-09-06 12:03:58
3
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Афанася Чка
Мені надзвичайно подобається ваш вірш🤔
Відповісти
2021-09-09 09:08:47
1
Редан Марво
@Афанася Чка дякую)) а чим саме? 😎
Відповісти
2021-09-09 10:53:08
1
Афанася Чка
Він дуже вайбовий) видно, що з душою писався.
Відповісти
2021-09-10 10:27:24
1
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2218
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5483