Vobiscum narakis
Редан Марво
Загодя сонце сховалося, знаючи щось. Ніч радо подрузі давній обійми розкрила. Дійво над хмарами Шляхом Чумацьким лилось, В зорі туманом зітхала порожня могила. Жевріє обрій, жар мружиться в її очах. Попіл сутінню. Шерхочуть кажанячі крила. Кров запеклась. Облизнулася всмак. Свіча Здиміла, всотана спраглим нутром Кармілли. Перегоріла розхристана шалом грань. Тьма оголяє скривавлені в посмішці ікла. Всепоглинаючим блудом пожадлива твань Змащує щедро сп’янілі залишки світла. Ніч огортає туманами, і в лице Лагідно Їй всміхається – скільки ж буде? Вулиці сонні повняться ще мерцем. Дихають збуджено спраглі бездушні груди. Пристрасть Її – оте зоряне тло, без меж. Пестощів холод землею сирою відгоне. Сонце сховалось, бо знало: ховайся теж – Ранок будитимуть знов поминальні дзвони.
2021-08-17 06:43:51
2
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Лео Лея
Цікавий вірш🤔
Відповісти
2021-08-17 07:14:43
1
Інші вірші поета
Mysterium tenebrarum Недосказане La musique du coeur Тавруй мене... (+18)
Інші поети
Я
@follower_number_0
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1248
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
44
21
1927