Хіба можливо повторить..?
Дивлюсь на тебе - серце грає, А глянеш ти - душа горить. Молю тебе і закликаю: Зирни на мене хоч на мить! Блакить твоїх очей джерельна. Вона дарує мені сил! Чи забирає..? От, не знаю..! Та точно не позбавить крил, Яких я й так сама не маю, Бо не літаю, не літаю... Давно спустилася на землю, Сховалась в затінку осик. Нині тримаюсь ґрунту твердо, А потайки люблю твій лик... У ньому все закарбувалось: І простота, й багатогранність, І вияв сутності, буття. Тож я втішаюсь, бо вглядаюсь... І споглядаю в нім життя. Почуте з уст твоїх вітання Досі в свідомості бринить. І я спізнала раювання... Хіба можливо повторить..? Твоя присутність зігріває. Твоя байдужість холодить. Не маючи тебе, втрачаю, Й від того серденько щемить...
2023-12-04 19:38:55
5
0
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
2120
Неловкость в улыбке рассвета
Застыли на окошке вечерние узоры И снова мокрый дождик под лёгкий ветерочек , Без красок сонный кофе под пару твоих строчек .. Меня лишь согревает тепло твоих улыбок , Что заглушает холод давно проникших смыслов , А завтра снова будет тяжёлый понедельник, Но знаю ,что с тобою не страшен даже вечен , На сердце оставляя хорошим настроеньем , Сначала начиная срок время скоротечен Лишь парой фраз в инете, Мне брошенных с приятным воскресеньем...
39
2
3361