Останній день весни
Останній день весни. П'янкий тріумф травневий. І ясне сонце, й дощ рясний У час той полудневий Завітали... У гості в гущу лісову На виступ над рікою, Де разом на землі Лежали... ми з тобою, І тремтіли. Трималися за руки та хотіли... Хотіли назавжди отак лежати Та одне одному багато розказати. Поки кліщі ховалися в траві, А шершні цілувались так завзято, Ти ніжність розливав свою в мені... Так лагідно водночас й так затято Леліяв мої руки, обіймав, Своє лице моїм волоссям оповивши; Мов соловейко, ти тоді мені співав, Свою голівоньку в моє плече втопивши. Цей ліс прекрасне бачив у віках: Наша любов його не дивувала, Проте ті миті, що описані в книжках, Живому лісові ми знову нагадали. Цей ліс тепер мені назавжди вірний друг, Бо він мої секрети в своїй гущі Сховав навіки від усіх недуг, Що так мене страшать - болючі й злющі..!
2024-06-12 08:57:20
2
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Lady K.I.M
Дуже гарно 😍😍 ( буду дуже рада якщо прочитаєш мої вірші)
Відповісти
2024-06-14 11:24:45
2
Морок Неферат
Взаїмна підписка!
Відповісти
2024-08-29 19:44:21
2
Схожі вірші
Всі
وردةٌ قبِيحة
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
2511
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
104
8
12182