І був юнак. І я була нівроку
Anataya Vella
Дивне життя, і дивні ми, однак. Може, ви ні, але я точно  - так. Історію, що трапилась зі мною Назвала б я смішною, ні... - сумною. Тож був юнак. І я була нівроку. Та зачепила його серце ненароком. Освідчився в коханні без вагання, І у думках його я перша і остання. Мене цінує щиро, та, проте, Моя душа від цього майже не цвіте. Чи він святий, чи що, я вже не знаю, Себе зіпсованою дуже почуваю. Його чесноти мала я колись, Однак потроху і вони вляглись. А у думках я досі біля того, Хто зі святого має трохи більше, ніж нічого. Глузує лише з мене, та дарма: До нього веде морок власного єства. Коли є той, хто так мене кохає... І понадміру світла в собі має. А я несу йому лише тяжкі страждання, Бо закохався він в моє вдавання. Чи, пак, в примару - ангела-дитину, Що в тілі цім звивала павутину. Хоча могла б і з ним до пари стати... Однак - біда - бо мушу покохати...
2023-11-18 21:06:26
3
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Н Ф
Надзвичайно проникливий вірш
Відповісти
2023-11-19 12:15:33
1
Anataya Vella
@Н Ф Дякую!
Відповісти
2023-11-19 12:17:30
1
Інші вірші поета
Останній день весни Летіла чайка... Жахлива безнадія Хіба можливо повторить..?
Інші поети
Ден Щусь
@apocalipt_b
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2636
I Saw a Dream
Ілва Стрілецька
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
17031