Каринтійська ніч
тшш.. прокинься… а тепер замри ти чуєш це? чи поки ні? ходім зі мною, ще є час, поки обійми сонця не зустрінуть нас. тепер ти чуєш? це ріка шумить. вона, немов дитина, все кудись біжить, її стрімкий потік збиває все довкола з ніг, несе життя вперед, на зустріч всіх людських доріг. а підведи-но очі… вражає, так? це гори. могутності символ. вічності знак. їх краса затамовує подих, а величність п’янить, змушує в собі усі глибинні почуття збудить. лягай зі мною поруч. не бійся, ніхто не бачить нас. ніч - це таємниця, яскравих зірок час. поглянь у нескінченність, торкнись своїх жадань, адже саме серпень - місяць здійснення бажань. вже перші промені лоскочуть ще сонні квітки на дворі, їх півень радо зустрічає, десь там, далеко, угорі. не бійся, я не зникну. я прийду знов, як кожен день впродовж цих літ, щоразу поринаючи з тобою в незвіданий яскравий світ.
2022-12-01 20:01:11
1
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1657
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
1526