Хімія душі
хімія - це ж не тільки про отруту,
це є життя, що в нас тече.
неначе серце пульсує крапля ртуті,
що від заліза вже нікуди не втече.
дитинства спогад - соняшників поле,
це нескінченне море щастя і тепла.
тепер вони - барій родіціонату кола,
нагадують домівку, де б я не була.
а солі купруму немов то любої бабусі очі,
такі ж яскраво-сині, неначе небосхил
вони виблискуюють як темна сукня ночі,
яка прикрашена мільйонами світил.
усі ці спогади - вони завжди з тобою
їх дзеркалом відображає кут душі.
вони - не привід огорнутися журбою,
вони - спасіння від усіх дощів.
2022-12-01 20:14:44
3
2