Колись я казала
Колись я казала, що я тебе не пробачу... Я вірила в те, що сильніша я, справедливіша. Та зараз від тих несуразиць я тільки плачу І знаю, що все ж таки, віра моя надійніша. Я знаю, що все ж таки, доля моя закохана У сонячний промінь, у болячий недоранок, І свій, завжди сірий, пустий, непростий світанок, Таємно живу і таємно тепер приховую. Колись я казала, що я сильніша за тебе, Чи справді було, чи здавалося так, не знаю Та насправді я дуже сильно тебе кохаю І бачити тебе завжди мені дуже треба. Колись я ховала твої подарунки в шафі, Чи їх побачу, чи нове в них тепер побачу, Чи арфа плаче, чи я,в ній тепер заплачу... Колись я казала, що я тебе не пробачу.
2022-10-10 14:05:11
7
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Ашаннiя
@Лілія Гулик я пробачила його, але коли вже він пішов життя. Вірш про тата ...
Відповісти
2022-10-12 08:51:00
Подобається
Лілія Гулик
@Ашаннiя співчуваю, пробачати важко, але потрібно для себе, інакше образа жере зсередини
Відповісти
2022-10-12 09:04:06
1
Ашаннiя
@Лілія Гулик так, це правда ...
Відповісти
2022-10-12 09:05:40
1
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
6018
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
6495