Колись я казала
Ашаннiя
Колись я казала, що я тебе не пробачу... Я вірила в те, що сильніша я, справедливіша. Та зараз від тих несуразиць я тільки плачу І знаю, що все ж таки, віра моя надійніша. Я знаю, що все ж таки, доля моя закохана У сонячний промінь, у болячий недоранок, І свій, завжди сірий, пустий, непростий світанок, Таємно живу і таємно тепер приховую. Колись я казала, що я сильніша за тебе, Чи справді було, чи здавалося так, не знаю Та насправді я дуже сильно тебе кохаю І бачити тебе завжди мені дуже треба. Колись я ховала твої подарунки в шафі, Чи їх побачу, чи нове в них тепер побачу, Чи арфа плаче, чи я,в ній тепер заплачу... Колись я казала, що я тебе не пробачу.
2022-10-10 14:05:11
7
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Ашаннiя
@Лілія Гулик я пробачила його, але коли вже він пішов життя. Вірш про тата ...
Відповісти
2022-10-12 08:51:00
Подобається
Лілія Гулик
@Ашаннiя співчуваю, пробачати важко, але потрібно для себе, інакше образа жере зсередини
Відповісти
2022-10-12 09:04:06
1
Ашаннiя
@Лілія Гулик так, це правда ...
Відповісти
2022-10-12 09:05:40
1
Інші вірші поета
Відлітай Щоденник батька Бог війни Душа
Інші поети
Marry Dead
@marry_dead
Схожі вірші
Всі
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1590
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5141