Я знов вдаряюсь об людей

Ашаннiя

Я знов вдаряюсь об людей... Та Скільки ж можна довіряти, А потім гнати біль з грудей І в котрий раз допомогати? Від їхніх вчинків свіжі рани, Але замало, треба ще, Щоб брами вогнищем палали, Щоб Вам нашкодити іще. Да й так, щоб квітнули тюльпани У тому місці, де журба; І щоб топили океани, Безодня — то печаль раба. Я знов вдаряюсь об людей... Та їм же ш це не зрозуміти. Поки карають їх дітей, Я все ж продовжую ясніти. Бо є на світі справедливість, За кожен вчинок є ціна І штучна посмішка, звабливість — То купа бруду і лайна.

2022-11-06 21:42:50

Інші вірші поета

Відлітай З очей всіх суддів дивляться кати Холод - тільки привід для кохання Бойова сорочка

Інші поети

GannMorgana

@GannMorgana

Lordy Tokito

@babylord

Ethanio Oberon

@ethanio_oberon

Схожі вірші

Всі

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

3371

Я і ніч

Анастасія

Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.

105

13558