Зацікавлений

Ілля Срібний

Мене так цікавить, що вітер шепоче, що вода шумить між каміннями. Цікавість приховуює в собі очі дівочі, там же ховаються із стражданнями. Люди вмирають тому, що живі, ці закони природи надто криві. Та й вам вже не змінити цей світ, адже скільки батьків, стільки й сиріт. Нехай коливається щастя із сумом, та безнадійні шукають нової дози. Якось висохнуть і мої сльози, а сіль не буде пекти над шрамом.

2020-08-15 15:12:44

4

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Меліса

і як от можна на перший погляд звичайні слова передавати у такий калейдоскоп? дуже чутливо і є над чим задуматись.

Відповісти

2020-08-16 11:23:09

1

Ілля Срібний

@Меліса не знаю, воно саме виходить😅

Відповісти

2020-08-16 11:43:19

1

Схожі вірші

Всі

Нарисую солнышко :)

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Нарисую тебе яркое солнышко Оно будет светить когда грустно Освещая тёмные комнаты , Одиночества твоего уголка звука... Даже если окажется за окном дождик, Ты не будешь один словно сломлен, Оно будет светить лишь напротив Теплотою уюта мнимой заботы Может это какая то мелачь Или просто светлый рисунок , Но он все ж нарисованный мною Для тебя от приятного чувства ... И лучами жёлтых карандаша линий , Коснусь твоего уголка глазок , Чтобы перестал хмурится криво От нахлынувших эмоцией красок Как подарок пусть станет взаимным , Без излишних слов предисловий Моих крепких объятий визита Нежноты оттенков жёлтого тонна ...

42

1

2759

У серці...

Катерина Данилевська

Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.

107

16

10954