Зацікавлений
Мене так цікавить, що вітер шепоче, що вода шумить між каміннями. Цікавість приховуює в собі очі дівочі, там же ховаються із стражданнями. Люди вмирають тому, що живі, ці закони природи надто криві. Та й вам вже не змінити цей світ, адже скільки батьків, стільки й сиріт. Нехай коливається щастя із сумом, та безнадійні шукають нової дози. Якось висохнуть і мої сльози, а сіль не буде пекти над шрамом.
2020-08-15 15:12:44
4
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Меліса
і як от можна на перший погляд звичайні слова передавати у такий калейдоскоп? дуже чутливо і є над чим задуматись.
Відповісти
2020-08-16 11:23:09
1
Ілля Срібний
@Меліса не знаю, воно саме виходить😅
Відповісти
2020-08-16 11:43:19
1
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3261
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5638