АСЕНСУАЛЬНІСТЬ

Квіла Безодня

Асенсуальність як відповідь Бачив усе Тема нýдить, зло́бить кліше Крутиш носом Аксесуальність як вимір, в котрому живем ми по черзі Вживаємо, наче гриби сушені, одне з одного За потреби Та то вже інше, як довелося Аксесуари Чіпляємо іноді, що завалялися десь, до душі А буває сиплем на голову купами Просто аби не здаватись розгубленими Грубими Не занадто дорослими Обидва симптом асемії носимо Акцентуальність Поставив на Кафку свій стан, йдемо́ далі Подай кави Асинхронія Коли я зламалась, чому повішавсь мій лікар? Він про мене подбав, вживив чіп життя, Що й досі ниє Асенізатор Людина, яка здійснює асенізацію. Асинклітизм Вставлення головки плоду у вхід малого тазу поза віссю Ти не відкриваєш мені своєї істинності Такий замкнений Я ж читаю тобі вірші Де твоя вдячність? Тягну за волосся Ляскаю вазою Як мені жити Вуглем змазаною, в дим відчуття закутий Ассимілянт подекуди Просеко не п’ю Викликає одразу відразу, як і будь-який алкоголь, і папіроси А ти все носиш свій старий светр Прилип до тіла Наче в ньому вмер ти Коли пішла То ж не стерти цієї зарази Лишивсь шрам Аж на самих грудях після ампутації серця Натомість я вправна В справі Неодержимості

2023-09-28 11:53:31

0

Схожі вірші

Всі

"Я буду помнить"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .

43

7

2435

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12275