НЕ ДИХАЄ

Квіла Безодня

Дилеми схил Ціпки посеред двору єства Модерн навшпиньках витвором не стане По прірві нас Без відчайдушних вкидів та випадів Не взмозі вгледіти Попід калюжами ілюзій зокрема Ти знаєшся на прозі На метафорах, що скиглять, як голодні І нічим столувати, окрім відчаю, з котрого збудував комод зневіри Хтів довести́ теорію про всесвіт, що то я Така мала була на фото на велосипеді Така чіпка За неосяжність При нагоді Скажу, як на детекторі впіймаю Ти знаєшся на стилі Мистецький смак устами доведе до збою будь-кого З тобою Перекро́їть безоднею пітьма розбитим Волінням Із відсутнім ротом На квіти впав У клітці висота Та годі Досі в моїх вишкрябаних нігтями словах Вікно не дихає

2023-09-28 11:53:04

0

Схожі вірші

Всі

У серці...

Катерина Данилевська

Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.

107

16

11069

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

13135