НЕ ДИХАЄ

Квіла Безодня

Дилеми схил Ціпки посеред двору єства Модерн навшпиньках витвором не стане По прірві нас Без відчайдушних вкидів та випадів Не взмозі вгледіти Попід калюжами ілюзій зокрема Ти знаєшся на прозі На метафорах, що скиглять, як голодні І нічим столувати, окрім відчаю, з котрого збудував комод зневіри Хтів довести́ теорію про всесвіт, що то я Така мала була на фото на велосипеді Така чіпка За неосяжність При нагоді Скажу, як на детекторі впіймаю Ти знаєшся на стилі Мистецький смак устами доведе до збою будь-кого З тобою Перекро́їть безоднею пітьма розбитим Волінням Із відсутнім ротом На квіти впав У клітці висота Та годі Досі в моїх вишкрябаних нігтями словах Вікно не дихає

2023-09-28 11:53:04

Інші вірші поета

МОТОК АСЕНСУАЛЬНІСТЬ ІНАКШЕ ДУМАТИ СТАЛОСЬ

Інші поети

misshapen_mirror

@misshapen_mirror

Олена Скурська

@olena_skurska

Moi

@Moi_2000

Схожі вірші

Всі

Нарисую солнышко :)

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Нарисую тебе яркое солнышко Оно будет светить когда грустно Освещая тёмные комнаты , Одиночества твоего уголка звука... Даже если окажется за окном дождик, Ты не будешь один словно сломлен, Оно будет светить лишь напротив Теплотою уюта мнимой заботы Может это какая то мелачь Или просто светлый рисунок , Но он все ж нарисованный мною Для тебя от приятного чувства ... И лучами жёлтых карандаша линий , Коснусь твоего уголка глазок , Чтобы перестал хмурится криво От нахлынувших эмоцией красок Как подарок пусть станет взаимным , Без излишних слов предисловий Моих крепких объятий визита Нежноты оттенков жёлтого тонна ...

2664

Я тебе по-справжньому кохала...

Вікторія Тодавчич

Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.

2142