НЕ ДИХАЄ
Квіла Безодня
Дилеми схил Ціпки посеред двору єства Модерн навшпиньках витвором не стане По прірві нас Без відчайдушних вкидів та випадів Не взмозі вгледіти Попід калюжами ілюзій зокрема Ти знаєшся на прозі На метафорах, що скиглять, як голодні І нічим столувати, окрім відчаю, з котрого збудував комод зневіри Хтів довести́ теорію про всесвіт, що то я Така мала була на фото на велосипеді Така чіпка За неосяжність При нагоді Скажу, як на детекторі впіймаю Ти знаєшся на стилі Мистецький смак устами доведе до збою будь-кого З тобою Перекро́їть безоднею пітьма розбитим Волінням Із відсутнім ротом На квіти впав У клітці висота Та годі Досі в моїх вишкрябаних нігтями словах Вікно не дихає
2023-09-28 11:53:04
0
0
Інші вірші поета
КОЛАЖ ІНАКШЕ ДУМАТИ ВТОМА МОТОК
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5955
Я тебе по-справжньому кохала...
Вікторія Тодавчич
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
2115