ІНАКШЕ ДУМАТИ
Поетичний розлад, безлад, напіврозпад. Ні пігулки смак, ні перевірки потьм’янілих губ на щирість Ментальну. Хто ти без поезії? Трясеться, трясця, серце, мнеться на біти, Та сунеш далі, Бо обріс корозією деградації, що шкварить, як труси на шиї із естетики шитпостингу, Інновативно, Сам став, як той попіл в вазі із віршів, Котрої вже й нічим не склеїш. То ж, оревуар і браво! Нескандальний пафос. “Обережно покладіть усе, що в голові в вас, на підлогу й відійдіть на три кроки назад” Потрапив в несвідоме. Як не дивно, перезавантажив сприйняття під кайфом вражень Важелем надбитих автостанцій. Рівнозначний метод. Взагалі, навіть для тебе ступінь розкриття оригінальності… Кінцем Віддай лаконіку. Амінь у скроню підфантомністю причин Інакше думати. Полишиш напівмертве тіло, що стікає порожнечею картин На точці танцю: Неоандеграунд, Бо спочатку треба розмовляти “нормально”, Бо нормальність free, а девіації - то рівень. Не існує навіть в цій реальності нікого з напівпір’я чи ворони, чи оси Асоціацій. Це психоделічний плагіат з маніпуляціями маси Лихом рефлексіями. Один в один Твої думки - то копія, роздерта на вареник. Кожен має мати назву. Без збою. Все це один файл, розкиданий по папкам, що вдають із себе унікальних. Вся уява - це ти. Пиши. Натисни кнопку, активуйся. Так просто залишатися собою.
2023-09-28 11:54:19
1
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Марі Жаго
Обережно покладіть все що в голові...🔥🔥🔥😄
Відповісти
2024-05-12 17:21:49
Подобається
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13139
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2643