чаруюсь!
Ніч, дим та сигарети, у твоїх очах я бачу зорі, фото наше на обкладинці газети, фіаско! ми обоє хворі! Літні грози і книги, аж до останньої сторінки, коли розвіюються інтриги, чаруюсь! життя — мов барвисті відтінки. Світанок поруч з тобою, кохання зігріває, чи не так? літо, а як же пахне весною! божевільні, ще б пак! Осінь та гірка кава, теплий плед на двох, здається, це чиясь підла вистава! або ж ні, ми просто на межі епох. І знову вриваємось у зиму, а дні летять — я не встигаю! гублюсь, не можу підібрати риму, бути з тобою волаю! © solenka
2021-10-16 14:10:30
7
0
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
44
34
8256
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1881