чаруюсь!
Ніч, дим та сигарети, у твоїх очах я бачу зорі, фото наше на обкладинці газети, фіаско! ми обоє хворі! Літні грози і книги, аж до останньої сторінки, коли розвіюються інтриги, чаруюсь! життя — мов барвисті відтінки. Світанок поруч з тобою, кохання зігріває, чи не так? літо, а як же пахне весною! божевільні, ще б пак! Осінь та гірка кава, теплий плед на двох, здається, це чиясь підла вистава! або ж ні, ми просто на межі епох. І знову вриваємось у зиму, а дні летять — я не встигаю! гублюсь, не можу підібрати риму, бути з тобою волаю! © solenka
16.10.2021
7
0
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
3903
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
26
4849