г р у д е н ь
Блакитноока
наступна зупинка — грудень остання з дванадцяти у голові мільйони незабутніх вражень ой, і все не згадати! найважливіше — наш чай із м'яти ще трішки — потяг прибуде остання станція — кінцева сподіваюся, хтось із нас щастя віднайде хоч біля серця наша фотокартка глянцева засніжило усе місто люблю зиму! хоч літо ще не відпускає замісити б медове тісто пряників напекти поки за вікном смеркає дивитися "сам удома" тримаючи тебе за руку наша любов така несвідома схожа на невідому хімічну сполуку © solenka
2021-12-11 17:08:21
8
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
➒ ➊ ➊
Дуже, дуже гарно.
Відповісти
2021-12-11 17:14:52
1
Блакитноока
@➒ ➊ ➊ велике дякую!
Відповісти
2021-12-11 18:59:01
Подобається
Блакитноока
дякую!🤍
Відповісти
2022-01-02 20:45:31
Подобається
Інші вірші поета
б е з в і с т и І ти пішов... Школа Повірити в казку
Інші поети
TVOY 50/50
@fidelium_semper
Лео Лея
@lesya_yurp
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2549
Я отпущу с временем дальше ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
4311