Наречена багряного
Блакитноока
24/7 в мережі ти дивилась на літо, На отого багряного принца, Якого так чекали усі. Він мав з'явитися неждано, Розмалювати горизонт у кольори життя. І день, і ніч ти мріяла про нього. Про парубка вогненного того, Який повинен вас урятувати. І часу лік здається неважливим, Коли ти згадуєш його. Ви ще не бачились ніколи, А ти, здавалось, знаєш принца повністю й цілком... Про нього книги ти читала, Про ум вогненного всі говорили, І про красу забути не могли. А ти заплющувала очі, І він ввижався враз тобі. І ти вже думала, Що згодна полетіти разом з ним, У вирій мрій, думок, фантазій. У край незвіданий ще досі. У далеч, де птахи співають час увесь, А квіти заплітають вам шляхи, Де хмари сині не з'являються на горизонті, У країну щастя, див, ілюзій... Нареченою багряного ти стати хотіла, І довгий вік обраницею його бути, Але він ніяк не міг до тебе прилетіти... © Блакитноока
2021-04-18 09:08:37
8
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Сандра Мей
👍👍👍 клас, але сумно😞
Відповісти
2021-04-19 05:40:13
1
Блакитноока
@Сандра Мей дякую))
Відповісти
2021-04-19 07:00:04
1
Інші вірші поета
п о т е р п и н е с у д и л о с ь с в і т Я, ти і наше щастя
Інші поети
Vladislav Khavrus
@vladislav_khavrus
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1856
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
44
21
1859