Наречена багряного
Блакитноока
24/7 в мережі ти дивилась на літо, На отого багряного принца, Якого так чекали усі. Він мав з'явитися неждано, Розмалювати горизонт у кольори життя. І день, і ніч ти мріяла про нього. Про парубка вогненного того, Який повинен вас урятувати. І часу лік здається неважливим, Коли ти згадуєш його. Ви ще не бачились ніколи, А ти, здавалось, знаєш принца повністю й цілком... Про нього книги ти читала, Про ум вогненного всі говорили, І про красу забути не могли. А ти заплющувала очі, І він ввижався враз тобі. І ти вже думала, Що згодна полетіти разом з ним, У вирій мрій, думок, фантазій. У край незвіданий ще досі. У далеч, де птахи співають час увесь, А квіти заплітають вам шляхи, Де хмари сині не з'являються на горизонті, У країну щастя, див, ілюзій... Нареченою багряного ти стати хотіла, І довгий вік обраницею його бути, Але він ніяк не міг до тебе прилетіти... © Блакитноока
2021-04-18 09:08:37
8
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Сандра Мей
👍👍👍 клас, але сумно😞
Відповісти
2021-04-19 05:40:13
1
Блакитноока
@Сандра Мей дякую))
Відповісти
2021-04-19 07:00:04
1
Інші вірші поета
в і д в е р т о Десь між посиланнями чаруюсь! к і н е ц ь
Інші поети
П'еро
@Calamum
Clarissa Fairchild
@clarissa_fray
Gamine
@une_gamine
Схожі вірші
Всі
Чуточку внимательней
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
1834
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1023