Наречена багряного
Блакитноока
24/7 в мережі ти дивилась на літо, На отого багряного принца, Якого так чекали усі. Він мав з'явитися неждано, Розмалювати горизонт у кольори життя. І день, і ніч ти мріяла про нього. Про парубка вогненного того, Який повинен вас урятувати. І часу лік здається неважливим, Коли ти згадуєш його. Ви ще не бачились ніколи, А ти, здавалось, знаєш принца повністю й цілком... Про нього книги ти читала, Про ум вогненного всі говорили, І про красу забути не могли. А ти заплющувала очі, І він ввижався враз тобі. І ти вже думала, Що згодна полетіти разом з ним, У вирій мрій, думок, фантазій. У край незвіданий ще досі. У далеч, де птахи співають час увесь, А квіти заплітають вам шляхи, Де хмари сині не з'являються на горизонті, У країну щастя, див, ілюзій... Нареченою багряного ти стати хотіла, І довгий вік обраницею його бути, Але він ніяк не міг до тебе прилетіти... © Блакитноока
2021-04-18 09:08:37
8
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Сандра Мей
👍👍👍 клас, але сумно😞
Відповісти
2021-04-19 05:40:13
1
Блакитноока
@Сандра Мей дякую))
Відповісти
2021-04-19 07:00:04
1
Інші вірші поета
Мріяти не шкідливо Валентинів день Осінь літо та кохання
Інші поети
Emily Mcbroom
@Lol_books
Стефанія
@Rusanna_Vognuk
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3199
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4615