Наречена багряного

Блакитноока

24/7 в мережі ти дивилась на літо, На отого багряного принца, Якого так чекали усі. Він мав з'явитися неждано, Розмалювати горизонт у кольори життя. І день, і ніч ти мріяла про нього. Про парубка вогненного того, Який повинен вас урятувати. І часу лік здається неважливим, Коли ти згадуєш його. Ви ще не бачились ніколи, А ти, здавалось, знаєш принца повністю й цілком... Про нього книги ти читала, Про ум вогненного всі говорили, І про красу забути не могли. А ти заплющувала очі, І він ввижався враз тобі. І ти вже думала, Що згодна полетіти разом з ним, У вирій мрій, думок, фантазій. У край незвіданий ще досі. У далеч, де птахи співають час увесь, А квіти заплітають вам шляхи, Де хмари сині не з'являються на горизонті, У країну щастя, див, ілюзій... Нареченою багряного ти стати хотіла, І довгий вік обраницею його бути, Але він ніяк не міг до тебе прилетіти... © Блакитноока

2021-04-18 09:08:37

8

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Сандра Мей

👍👍👍 клас, але сумно😞

Відповісти

2021-04-19 05:40:13

1

Блакитноока

@Сандра Мей дякую))

Відповісти

2021-04-19 07:00:04

1

Схожі вірші

Всі

Тени собственного сердца ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤

39

9

1489

Печаль прячется в словах

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...

50

12

4350